Ви є тут

Головна

Навчально-методична діяльність

Предметом вивчення навчальної дисципліни є вивчення різних теоретичних методів розрахунку та експериментального дослідження НДС (напружено-деформованого стану) металоконструкцій ПТДБМ машин.

 

Міждисциплінарні зв’язки: дисципліни, що передують вивченню цієї дисципліни – «Металознавство», «Технологія металів», «Проектування металоконструкцій»; дисципліни, вивчення яких спирається на цю дисципліну – «Спец крани», комплексний науково-дослідний курсовий проект, випускова магістерська робота.

 

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Теоретичні основи напружено-деформованого стану твердого тіла

2. Механічні випробування

3. Тензометричні методи виміру деформацій

4. Електричні методи тензометрування

5. Обробка результатів вимірів

 

Метою викладання навчальної дисципліни “Дослідження напружено-деформованого стану металоконструкцій ПТДБМ машин” є вивчення основ теорії напружено-деформованого стану елементів металоконструкції ПТДБМ машин; методів експериментального визначення деформованого стану елементів металоконструкцій, навантажених зовнішніми силами.

 

Основними завданнями вивчення дисципліни “Дослідження напружено-деформованого стану металоконструкцій ПТДБМ машин” полягає в тому, щоб майбутній дипломований магістр 

 

знав: основи теорії напружено-деформованого стану елементів металоконструкцій ПТДБМ машин, методи експериментального визначення деформацій елементів металоконструкцій під дією зовнішніх навантажень;

 

вмів: експериментально за допомогою тензометрування визначити НДС елемента металоконструкцій.

 

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 180 годин / 5 кредити ECTS.

 

Інформаційний обсяг навчальної дисципліни 

 

Змістовий модуль 1:

  • Теорія напруженого стану
  • Теорія деформацій
  • Пружність
  • Класичні теорії міцності

 

Змістовий модуль 2:

  • Основні види випробування
  • Випробування на динамічні навантаження

 

Змістовий модуль 3:

  • Механічні тензометри та динамометри

Змістовий модуль 4:

  • Електротензометрія
  • Тензоперетворювачі переміщень та сил
  • Інші методи виміру деформацій
  • Акустично-емісійний метод виміру дефектів та напружень деформованого тіла
  • Метод виміру коерцетивної сили

Змістовий модуль 5:

  • Графічні методи обробки
  • Аналітичні методи обробки

Змістовий модуль 6:

  • Організація та планування експерименту
  • Методи планування експериментів

 

Рекомендована література

 

Основна:

1. Бауман Э. Измерение сил електрическими методами. Изд «Мир». М.: - 1978. – 430 с.

2. Касаткин Б.С. Экспериментальные методы исследования деформаций и напряжений. Справочное пособие. Изд. «Наукова думка». К.: - 1981. – 584 с.

 

Додаткова:

1. Методичні вказівки до практичних робіт з дисципліни «Дослідження напружено-деформованого стану металоконструкцій ПТДБМ машин» /Укл.  Л.М. Мартовицький, - Запоріжжя: ЗНТУ, - 2015.

 

Форма підсумкового контролю успішності навчання – іспит.

 

Засоби діагностики успішності навчання включають:

  • шість практичних робіт;
  • тестування з кожного змістовного модулю.

Мета викладання дисципліни "Теорія технічних систем" - придбання студентами удосконалених і відповідних запитам практики знань теорії створення механічних об'єктів, з якими пов'язані рівень якості створюваної техніки та темп її розвитку.
В результаті вивчення курсу студент повинен знати:

  • роль та призначення сучасного машинобудування і його розвиток;
  • структуру побудови, роль, розвиток і стан теорії при створенні об'єктів сучасної техніки;
  • структуру побудови загальної методології інженерної кібернетики;
  • дослідження основних форм, механізму, закономірностей і факторів технічної еволюції;
  • дослідження проектування, як процесу керування якістю складних технісних систем (ТС);
  • принцип проектування складних ТС при використанні інженерно-кібернетичної методології;
  • визначення загальних властивостей і якості складних ТС.

В результаті вивчення курсу студент повинен вміти:

  • описувати засоби функціонування та властивості машинних систем;
  • використовувати основоположну терміноголію теорії конструювання, теорію та робочі методи конструювання;
  • переносити професійний досвід з однієї галузі у інші завдяки системним категоріям;
  • трактувати технічну проблему цілісно, з позиції системного підходу;
  • прогнозувати розвиток технічної системи;
  • проводити оцінку на основі моделювання та уявляти систему у різних видах.

Види робіт: лекійні заняття, семінари, підготовка та захист рефератів.
Форма оцінювання: залік.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є типи, конструкції, призначення, методи розрахунку, проектування, соціальні та економічні аспекти застосування маніпуляторів та промислових роботів.

Міждисциплінарні зв’язки дисципліни, що передують вивченню цієї дисципліни – «Деталі машин», «Приводи електро- та пневмо-», «Теоретична механіка», «ТММ»; дисципліни, вивчення яких спирається на цю дисципліну –  дипломування та випускові магістерські роботи.

 

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Введення в дисципліну

2. Механіка роботів

3. Проектування та конструювання ПР

4. Проектування РТК та автоматизованих систем

 

Метою викладання навчальної дисципліни “Робототехніка” полягає а тому, щоб ознайомити студента з основами синтезу та динамічних досліджень маніпуляцій них систем (МС) промислових роботів (ПР), проектування ПР, основами проектування робото технічних комплексів (РТК) та автоматизованих систем.

 

Основними завданнями вивчення дисципліни “Робототехніка” полягає в тому, щоб майбутній дипломований бакалавр

 

знав: основні методи синтезу та динамічних досліджень МС; методи розрахунку, вибору та конструювання основних вузлів ПР; методи компоновки та основних розрахунків при проектуванні РТК і автоматизованих систем;

 

вмів: виконати синтез МС та провести динамічний аналіз; виконати необхідні розрахунки по РТК; підібрати необхідні вузли для ПР і необхідне обладнання для РТК і автоматизованої системи; складати компоновочні схеми РТК і систем; користуватися спеціальною літературою, довідниками, стандартами, нормалями; виконувати проектно-розрахункові роботи з використанням ЕОМ та САПР.

 

Дисципліни, засвоєння яких необхідне для вивчання дисципліни «Робототехніка»: вища математика, фізика, креслення, теоретична механіка, теорія механізмів і машин, деталі машин, опір матеріалів, основи технології машинобудування, матеріалознавство, гідравліка, ПТМ, електропривод ПТМ, основи автоматизованого проектування машин.

 

 На вивчення навчальної дисципліни відводиться 198 годин / 5,5 кредитів ECTS.

 

Інформаційний обсяг навчальної дисципліни:

 

  • Змістовий модуль 1.

Основні задачі, які виконують ПР та РТК в сучасних автоматизованих виробництвах

 

  • Змістовий модуль 2.

Класифікація МС

Функція положення схвата МС в матричному та векторному виглядах

Функції положення центрів тяжіння ланок МС в матрично-векторному вигляді

Податливість МС

Геометричні похибки позиціювання МС

 

  • Змістовий модуль 3.

Схвати ПР

Особливості роботи ПР з пневматичним, електричним та гідроприводом

Системи керування роботами (циклова, контурна, позиційна)

Модульний принцип проектування

 

  • Змістовий модуль 4.

Типи сучасних виробництв

Основи проектування РТК та автоматизованих систем

Алгоритм обслуговування ПР обладнання РТК

Геометричне відображення алгоритму, циклограми і діаграми переміщень

Узгодження ПР з обладнанням за рівнем автоматизації

Технологічні та економічні розрахунки, що необхідні при проектуванні РТК

Основи проектування автоматизованих та роботизованих ліній, цехів, виробництв

 

Рекомендована література

 

Основна:

1. Робототехника / Под ред. Е.П. Попова, Е.И. Юревича. – М.: Машиностроение, 1984. – 287 с.

2. Петров Б.А. Манипуляторы. – Л.: Машиностроение, 1984. – 237 с.

3. Современные промышленные роботы: Справочник. – М.: Машиностроение, 1984. – 149 с.

4. Промышленная робототехника / Под ред. Я.А. Шифрина. – М.: Машиностроение, 1982. – 415 с.

5. Белянин П.Н. Робототехнические системы для машиностроения. – М.: Машиностроение, 1986. – 256 с.

6. Гавриш А.П., Воронец Б.М. Роботизированные механообрабатывающие комплексы машиностроительного производства. – Киев: Техника, 1984. – 254 с.

7. Механика промышленных роботов: Учеб. пособие для втузов: В 3 кн./ Под ред. К.В. Фролова, Е.И. Воробьева. – М.: Машиностроение, 1987. – 272 с.

8. Роботизированные производственные комплексы / Под ред. Ю.Г. Козырева, А.А. Кудинова. – М.: Машиностроение, 1987. – 272 с.

9. Юревич Е.И., Аветиков Б.Г., Корытько О.Б. и др. Устройство промышленных комплексов. – Л.: Машиностроение, 1980. – 333 с.

 

Додаткова:

1. Андреенко С.Н., Ворошилов М.С., Петров Б.А. Проектирование приводов манипуляторов. – Л.: Машиностроение, 1975. – 306 с.

2. Козырев Ю.Г. Промышленные роботы: Справочник. – М.: Машиностроение, 1983. – 375 с.

3. Тимофеев А.Н. Расчет и конструирование несущих конструкций модулей степеней подвижности промышленных роботов. – Л.: ЛПИ, 1982. – 81 с.

4. Жуков К.П., Павлов Ю.А., Баскаев Л.К. Расчет и конструирование захватных устройств автоматических манипуляторов с программным управлением. – М.: Московский станкоинструментальный институт, 1980. – 56 с.

5. Жуков К.П., Павлов Ю.А. Проектирование приводов автоматических манипуляторов с программным управлением. – М.: Московский станкоинструментальный институт, 1980. – 74 с.

6. Бурдаков С.Ф., Дьяченко В.А., Тимофеев А.Н. Проектирование манипуляторов промышленных роботов и роботизированных комплексов. – М.: Высш.шк., 1986. – 264 с.

7. Современные промышленные роботы: Каталог / Под ред. Ю.Г. Козырева, А.Я. Шифрина. – М.: Машиностроение, 1984. – 152 с.

8. Пановко Я.Г. Основы прикладной теории упругих колебаний и удара. – Л.: Машиностроение, 1976. – 320 с.

9. Пановко Я.Г. Введение в теорию механических колебаний. – М.: Наука, 1971. – 240 с.

10. Вибрации в технике. справочник / Под ред. В.В. Болотина. – М.: Машиностроение, Т1, 1978. – 352 с.

11. Вейц В.Л., Коловский М.З., Кочура А.Е. Динамика управления машинных агрегатов. – М.: Наука, 1984. – 352 с.

12. ГОСТ 14.324-84. Роботизация технологических процессов. Правила выбора объектов роботизации.

13. РД 50-357-82. Правила выбора объектов роботизации.

14. Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Робототехніка». /Укл. Л.М. Мартовицький, - Запоріжжя: ЗНТУ. – 2014.

 

Форма підсумкового контролю успішності навчання – іспит.

 

Засоби діагностики успішності навчання включають:

  • шість лабораторних робіт;
  • тестування з кожного змістовного модулю.

Викладачі:

доц. Мартовицький Леонід Максимович;
Фролов Роман Олександрович.

Сторінки