"ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ"

МАГІСТР 2021 р.

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА

"ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ"

БАКАЛАВР 2020 р.

Підготовка спеціалістів фахового спрямування «Технологія машинобудування» починається з 1932 року, коли у колишньому інституті сільськогосподарського машинобудування (теперішній Запорізький національний технічний університет) була відкрита спеціальність «Верстати, інструменти і механічна обробка металів». У 1944 році інститут сільськогосподарського машинобудування було перейменовано у автомеханічний інститут НКСМ. З цього року починається навчання за спеціальністю «Технологія машинобудування».

Першим завідувачем (з 1932 р.) був доцент Всеволод Петрович Ільяшенко, який продовжував займати цю посаду і в післявоєнні часи.

Надалі в різні роки кафедрою завідували доценти Яковенко Г.Д., Бондар М.П., професор Морозов Л.В. З 1985 р. по 2006 р. кафедрою завідував доцент (з 2000 р. – професор) Яценко В.К. З 2006 року кафедру очолював. професор Внуков Ю.М. З 2017 року завідувач кафедри доцент Дядя С.І. Певний час, у 1996-1997 роках, кафедру очолював професор Богуслаєв В.О. З 1996 по 2004 р. кафедра мала назву «Технологія авіадвигунів та машинобудування».

Наукову школу кафедри започатковано в 30-ті роки, під час реорганізації технікуму в інститут. Саме тоді з'являються перші праці професорсько-викладацького складу інституту з технології машинобудування (в першу чергу сільськогосподарського). Першою помітною науково-дослідною розробкою стало дослідження «Розрахунок комбайнів», проведене під керівництвом доцента В.Я. Каллюса інженерами Ізаксоном, Семешко і Краузе. В 1935 р. виходить і перша наукова монографія зі спеціальності «Конструювання комбайнів», написана В.Я. Каллюсом.

З 1965 р. на кафедрі працює аспірантура, з 1987 р. – постійна, зі спеціальності «Технологія машинобудування». Під керівництвом Бондаря М.П., Морозова Л.В., Яценка В.К. та Богуслаєва В.О. захистили дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук більше 19 осіб. В 2001 р. на вченій раді ЗНТУ зі спец. «Матеріалознавство» захистив дисертацію асп. Рубель О.В. (наук. керівник – проф. Яценко В. К), в 2002 р. – асп. Пухальська Г.В. (наук. керівник – проф. Богуслаєв В.О.) Дисертаційні роботи були пов'язані з підвищенням ресурсу лопаток газотурбінних двигунів. 2009 р. – Лук’яненко О.Л. (наук. керівник – доц. Пухальска Г.В.). 2010 – Патюпкін А.В. (наук. керівник – доц. Грешта В.Л.). 2010 р. – Гончар Н.В (наук. керівник – проф. Внуков Ю.М.). З 2008р. під керівництвом проф. Внукова Ю.М. активно починаються дослідження динаміки процесів різання. На кафедрі створюється лабораторія динамічних досліджень процесів різання. Завдячуючи допомозі колективу АТ «Мотор-Січ», при підтримці його президента Богуслаєва В.О., відремонтовано приміщення лабораторії та оснащено сучасним фрезерним верстатом з ЧПК. Токарний верстат з ЧПК для лабораторії було надано колишнім студентом кафедри, меценатом Богуслаєвим О.В. Актуальність робіт, що виконуються в лабораторії, пов’язана з потребою підвищувати продуктивність та якість виробництва деталей авіаційної промисловості в умовах обробки з вібраціями. За результатами досліджень динамічних процесів при фрезеруванні тонкостінних елементів деталей  захищені дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. У 2013р. – Логомінов В.О. (наук. керівник – проф. Внуков Ю.М.), 2016 р. – Гермашев А.І. (наук. керівник – проф. Внуков Ю.М.), 2017 р. – Козлова О.Б. (наук. керівник – доц. Дядя С.І.). Слід відзначити, що проф. Внуков Ю.М. з 1997 р. по 2017 р. займав посаду проректора з наукової роботи. Він є Дійсний член Інженерної Академії наук України та Академії Вищої освіти України. Має почесне звання «Відмінник освіти України» та нагрудний знак «За наукові досягнення», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2008 року за розробку та впровадження інтегрованих комплексних технологій для виробництва науковоємних виробів машинобудування.

Взагалі на сьогоднішній день вченими кафедри видано більше 15 монографій і опубліковано більш як 600 статей. Отримано більш як 40 авторських свідоцтв, половину яких впроваджено у виробництво. В 1978 р. на кафедрі була відкрита галузева лабораторія Міненерго СРСР, яка вирішувала питання підвищення зносостійкості і довговічності деталей енергетичного обладнання (наук керівник – доц. Яценко В.К). Наукові розробки галузевої лабораторії були запровадженні у виробництво на Запорізькій і Придніпровській ТЕС, на Тюменському турбомеханічному заводі і енергетичних підприємствах Азербайджану. Робота колективу лабораторії, пов'язана з підвищенням ресурсу форсунок для теплових електростанцій, була відзначена медалями ВДНГ СРСР (1985 р.). У грудні 1998 р. дійсним членом Підйомно-транспортної академії наук України був обраний завідувач кафедри, д.т.н. Яценко В.К. В 2000 р. кафедра ТАД і М провела міжнародну конференцію «Нові технології, методи обробки та зміцнення деталей енергетичних установок». З цього часу проведення щорічних науково-практичних всеукраїнських конференцій зі спеціальності стало доброю традицією даного структурного підрозділу ВНЗ. За роки існування кафедри з технології машинобудування кандидатські дисертації захистили 16 осіб.

З 1978 р. кафедра починає підготовку спеціалістів для іноземних держав. Всього за 20 років було підготовлено 108 спеціалістів для 33 країн світу.

З 1986 р. кафедра почала підготовку спеціалістів з технології роботизованого виробництва. Для забезпечення даної спеціальності кафедра на 90 % оновила свою матеріальну базу. Було створено лабораторії САПР, автоматизації, комп'ютерний клас, розроблено науково-методичні посібники загальним обсягом понад 100 друкованих аркушів. На даний момент викладачами кафедри читається більш як 27 лекційних курсів для 2 спеціальностей.

У 1987 р. на базі кафедри і факультету проходила республіканська нарада завідувачів кафедр технології машинобудування.

Підготовка фахівців зі спеціальності «Двигуни і енергетичні установки літальних апаратів» була розпочата відповідно до рішення Міжгалузевої акредитаційної комісії від 17 лютого 1994 р. та наказу Міністерства і освіти України від 21 березня 1994р. 16 грудня 1998 р. Запорізькому державному технічному університету була видана ліцензія на підготовку фахівців 3-го рівня акредитації по спеціальності «Двигуни і енергетичні установки літальних апаратів». У 1999 році кафедра отримує назву «Технологія авіадвигунів та машинобудування».

У 1996 р. спеціальності «Технологія машинобудування» за наслідками атестації надано вищий (четвертий) рівень акредитації.

У 2000 р. на кафедрі була відкрита спеціальність «Технологія виробництва авіаційних двигунів», обладнано комп'ютерний клас.

У 2004 р. після відокремлення кафедри «Технологія авіаційних двигунів», кафедрі повертають назву «Технології машинобудування»

Студенти, що закінчили університет зі спеціальності «Технології машинобудування», отримують кваліфікацію інженера-механіка і можуть працювати на машинобудівних підприємствах в галузях експлуатації, проектування та виготовлення машин і енергетичних установок, механічного обладнання. До 1989 р. кафедрою підготовлено понад 5500 спеціалістів. За останні п'ятнадцять років кафедра підготувала для народного господарства України понад 800 спеціалістів.

Серед випускників кафедри багато докторів і кандидатів технічних наук: Ведмідовський В.М. (Рига), Григоренко О.І. (Москва), Дєглін Е.І. (Москва), Грушанський О.А. (Київ), Армашев К.Ф. (Дніпропетровськ), Скачков Є.М. (Луганськ), Нестеренко В.К. (Харків), Чабан С.П. (Кишинів), Бардзіловський В.П., Вільчек А.І., Корольов В.В., Яценко В.К. (Запоріжжя).

Випускники кафедри працюють на керівних посадах провідних підприємств регіону та України. Серед них головний технолог ЗМКБ «Прогрес» Кондратюк Е.В., головний інженер ЗМКБ «Прогрес» Подобний О.М., головний механік НВК КП «Іскра» Тришин П.Р. та інші.

Щороку кафедра готує 30-40 фахівців кваліфікації інженер-механік для АТ «Мотор-Січ» та ЗМКБ «Прогрес», які працевлаштовують практично 100% випускників денного відділення. В цьому відношенні дуже показовою є тісна співпраця з АТ «Мотор-Січ», генеральний директор якого, д.т.н., проф. В.О. Богуслаєв є випускником ЗМІ 1965 р. У грудні 1998 р. В.О. Богуслаєв був нагороджений знаком «Відмінник освіти України». Видатні заслуги В.О. Богуслаєва перед державою відзначені орденом «За заслуги» всіх трьох ступенів, у 2000 р. Указом Президента України Л.Д. Кучми йому присвоєно звання «Герой України».

Кафедра пов'язана з підприємством мережею господарчих договорів. Разом з провідними фахівцями підприємства видано навчальні посібники з «Технології машинобудування» та «Технологічної оснастки».

У 2011 році спеціальність «Технології машинобудування» була акредитована за четвертим рівнем акредитації.

На теперішній час спеціальність «Прикладна механіка», куди тепер входить «Технології машинобудування» разом з ще чотирма спеціалізаціями, має ліцензію на підготовку фахівців за першим (бакалаврським), другим (магістерським) та третім (освітньо-науковим) рівнем вищої освіти. 

Завідувач кафедри – Дядя Сергій Іванович займає цю посаду з листопада 2017 р., кандидат технічних наук, доцент. Стаж науково-педагогічної роботи 32 роки. 

Запорізький національний технічний університет, до якого входить випускові кафедри спеціальності 131 «Прикладна механіка», має достатньо потужну матеріально-технічну базу для проведення навчальних занять та науково-дослідної роботи студентів.

Приміщення кафедри «Технології машинобудування» загальною площею 653,2 м² розташовані в головному навчальному і п’ятому корпусі університету. За кафедрою «Технологія машинобудування» закріплено такий аудиторний фонд:

а) навчальні лабораторії:

1) аудиторія № 327 – комп’ютерний клас кафедри ТМБ (23 місця);

2) аудиторія № 2 – лабораторія технологій машинобудування;

3) аудиторія № 3 – лабораторія автоматизації виробничих процесів;

4) аудиторія № 7 – лабораторія технологічних пристосувань;

б) інші приміщення:

1) аудиторія № 14 – лабораторія дослідження втомленої міцності;

2) аудиторія № 349 – викладацька на 10 місць;

3) аудиторія № 345а – кабінет завідувача кафедри;

4) аудиторія № 506 - викладацька на 4 місця.

Усі аудиторії оснащено наочними посібниками, ілюстративним матеріалом. Заняття з дисциплін спеціальності, що ліцензується, також проводяться в спеціалізованих лабораторіях і приміщеннях, які знаходяться в загальному користуванні.

Навчальні лабораторії, що закріплені за випусковими кафедрами спеціальності 131 «Прикладна механіка», призначені для проведення лабораторних робіт, практичних занять та самостійної роботи студентів, а також для виконання студентами курсових та дипломних робіт, підготовки наукових доповідей, статей та рефератів тощо.

Заняття у навчальних лабораторіях проводяться з використанням мультимедійних, проекційних та інших засобів. Забезпеченість мультимедійним обладнанням по університету становить 30%, тобто встановлений норматив виконується.

Для ефективної організації навчального процесу, на кафедрах діють методичні сектори, які в повному обсязі надають методичну літературу, сприяють ефективній організації навчального процесу з підготовки магістрів.

Навчально-аудиторні площі кафедри відповідають вимогам СНіП.

Інформацію про загальні площі приміщень, що використовуються у навчальному процесі та про забезпечення приміщеннями навчального призначення та іншими приміщеннями Національного університету "Запорізька політехніка"  подано в таблицях 9.1 та 9.2.

Відповідно до санітарно-технічного паспорту Національного університету "Запорізька політехніка" забезпеченість приміщеннями для проведення навчальних занять складає: 6,6 кв. метрів на одну особу для фактичного контингенту студентів.

Перелік лабораторій і спеціалізованих кабінетів, що забезпечують освітній процес зі спеціальності 131 «Прикладна механіка» у відповідності до навчального плану, та їх обладнання подається у таблицях 1, 2.

Таблиця 1 - Обладнання лабораторій та спеціалізованих кабінетів, які забезпечують виконання начального плану за

спеціальністю 131 «Прикладна механіка»

Таблиця 2 - Обладнання, устаткування та програмне забезпечення спеціалізованих комп’ютерних лабораторій, які забезпечують виконання начального плану за спеціальністю 131 «Прикладна механіка»

Напрями та спеціальності

Підготовка фахівців здійснюється за багатоступеневою системою:

1. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

Бакалавр з прикладної механіки - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти, або неповної вищої освіти здобула перший рівень вищої освіти, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр;

галузь знань – 13 «Механічна інженерія»;

спеціальність - 131 "Прикладна механіка";

освітня програма –“Технології машинобудування”;

кваліфікація – 3115 – технічний фахівець-механік;

з узагальненим об’єктом діяльності –розробка та проектування технологічних процесів і технічних систем;

з нормативним терміном навчання – чотири роки.

Бакалавр з технології машинобудування підготовлений до виконання видів інженерної діяльності відповідно до Державного класифікатора видів економічної діяльності (ДК 009:2005), включаючи розробку нових технологій та технічних засобів, їх реалізації в умовах комп'ютеризованого інтегрованого виробництва.

Бакалавр може  використовуватись на підприємствах в галузях машинобудування, авіабудування та інших, де використовується механічна обробка металевих та неметалевих матеріалів (табл.1).

Таблиця 1 – Види економічної діяльності

Бакалавр здатний виконувати роботи згідно класифікатора професій (ДК003:2005) (табл.2).

Таблиця 2 – Класифікаційне угрупування професійної роботи

Бакалавр з  прикладної механіки може займати первинні посади:

- механік-наладчик;

- технік-конструктор (механіка);

- технік – технолог (механіка);

- технік з автоматизації виробничих процесів;

- технік з інструменту;

Професійна діяльність бакалавра з  прикладної механіки на первинних посадах полягає у:

– прийнятті практичних рішень при розробці технологічних процесів і їх покращення в межах своєї компетенції;

– прийнятті практичних рішень при забезпеченні виробничого процесу інструментом та технологічною оснасткою;

– прийнятті практичних рішень при виборі засобів автоматизації виробничих процесів.

2. Другий (магістерський) рівень вищої освіти.

Навчання здійснюється на бюджетній та контрактній основі, за денною та заочною формами навчання.

Магістр з прикладної механіки - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула другий рівень вищої освіти, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності

освітньо-кваліфікаційний рівень – магістр;

галузь знань – 13  «Механічна інженерія»;

спеціальність - 131 "Прикладна механіка";

освітня програма – “Технології машинобудування”;

кваліфікація – 2145.2 – інженер механік; 2145.1 – Науковий співробітник (інженерна механіка), 2310.2 - Викладачі університетів та вищих навчальних закладів;

з узагальненим об’єктом діяльності – дослідження, розробка та проектування технологічних процесів і технічних систем;

з нормативним терміном навчання – півтора року.

Магістр з технології машинобудування підготовлений до виконання видів інженерної та наукової діяльності відповідно до Державного класифікатора видів економічної діяльності (ДК 009:2005), включаючи розробку нових технологій та технічних засобів, їх реалізації в умовах комп'ютеризованого інтегрованого виробництва.

Магістр може  використовуватись на підприємствах в галузях машинобудування, авіабудування та інших, де використовується механічна обробка металевих та неметалевих матеріалів (табл.1).

Таблиця 1 – Види економічної діяльності

Магістр здатний виконувати роботи згідно класифікатора професій (ДК003:2005) (табл.2).

Таблиця 2 – Класифікаційне угрупування професійної роботи

Магістр з прикладної механіки може займати первинні посади:

- інженер-дослідник;

- викладач вищого навчального закладу ІІ-ІV рівнів акредитації;

- інженер - технолог;

- інженер-конструктор;

- інженер - контролер;

- інженер з якості;

- інженер з організації виробничих процесів у машинобудуванні.

 Професійна діяльність магістра  прикладної механіки на первинних посадах полягає у:

– прийнятті практичних рішень при забезпеченні виробничого процесу інструментом та технологічною оснасткою;

– прийнятті практичних рішень при виборі засобів автоматизації виробничих процесів.

– прийнятті тактичних і стратегічних рішень при розробці нових технологічних процесів і їх покращення в межах своєї компетенції;

– наукових дослідженнях в галузях технології машинобудування;

3. Третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти.

Доктор філософії з прикладної механіки  - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі другого рівня вищої освіти  здобула третій рівень вищої освіти, фундаментальні і спеціальні  знання щодо узагальненого об'єкта діяльності, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної компетентності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Вступники повинні мати освітній ступінь «магістр» за відповідною або спорідненою спеціальністю в галузі механічної інженерії. Для здобуття освітньо-наукового ступеня приймаються особи за результатами вступних випробувань зі спеціальності та іноземної мови в обсязі, який відповідає рівню B2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти         

освітньо-кваліфікаційний рівень – Доктор філософії;

галузь знань – 13 «Механічна інженерія»;

спеціальність - 131 "Прикладна механіка";

освітня програма –“Технології машинобудування”;

кваліфікація – 21  Професіонали в галузі фізичних, математичних та технічних наук; 2145.1  Науковий співробітник (прикладна механіка); 2310  Викладачі університетів та вищих навчальних закладів; 2310.1  Професори та доценти.

з нормативним терміном навчання – чотири роки.

Доктор філософії з прикладної механіки  підготовлений до виконання видів інженерної діяльності відповідно до Державного класифікатора видів економічної діяльності (ДК 009:2005), включаючи розробку, моделювання, створення нових та вдосконалення наявних інструментів та технологічних процесів виготовлення деталей, дослідження формування поверхонь і контролю якості обробки, дослідження структури поверхонь оброблюваних деталей, системи управління якістю,  викладання в навчальних закладах.

Доктор філософії  може  залучуватись до роботи в навчальних і наукових закладах, на підприємствах в галузях машинобудування, авіабудування та інших (табл.1) .

Таблиця 1 – Види економічної діяльності

Доктор філософії здатний виконувати роботи згідно класифікатора професій (ДК003:2005) (табл.2).

Таблиця 2 – Класифікаційне угрупування професійної роботи

Доктор філософії з прикладної механіки може займати первинні посади:

- професор, доцент; 

- інженер-дослідник;

- викладач вищого навчального закладу ІІ-ІV рівнів акредитації;

- інженер - технолог;

- інженер-конструктор.

 Професійна діяльність доктор філософії з прикладної механіки на первинних посадах полягає у:

– прийнятті практичних рішень при забезпеченні виробничого процесу інструментом та технологічною оснасткою;

– прийнятті практичних рішень при виборі засобів автоматизації виробничих процесів.

– прийнятті тактичних і стратегічних рішень при розробці нових технологічних процесів і їх покращення в межах своєї компетенції;

– наукових дослідженнях в галузях технології машинобудування;