Мета: ознайомлення студентів із основними аспектами сучасних уявлень про механізми формування та фізичні властивості диспергованих нанорозмірних і суцільних плівок та кластерів, про взаємозв’язок параметрів і властивостей плівок і кластерів із умовами їх формування.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

– фізичну термінологію в області фізики нанокластерів і тонких плівок;

– основні фізичні процеси та явища у нанокластерах і тонких плівках;

– фізичні моделі об’єктів і процесів;

– основні розмірні властивості нанокластерів і тонких плівок;

– математичне моделювання розроблюваних структур;

– математичний апарат і чисельні методи для моделювання фізико-хімічних процесів;

– принципи і приклади формування та функціонування пристроїв на основі кластерів і нанорозмірних плівок

вміти:

– сформулювати, поставити задачу вивчення конкретних властивостей нанокластерів і тонких плівок;

– самостійно працювати з навчальною і довідниковою літературою з фізики нанокластерів і тонких плівок;

– здобути навики проведення інженерних розрахунків характеристик наноструктурованих матеріалів.

Викладач дисципліни: Погосов Валентин Вальтерович, д-р фіз.-матем. наук, професор, завідувач кафедри мікро- та наноелектроніки 

Мета: вивчення принципів роботи сучасних наноприладів, фізичних і математичних моделей, що дозволяють описувати наявні і прогнозувати можливі фізичні явища в наноелектроніці.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

мати уявлення про:

– сучасні принципи побудови теоретичних моделей фізичних процесів у нанооб’єктах;

– методи теоретичної фізики та обчислювальної математики, використовувані в матеріалознавстві, фізиці твердого тіла і фізиці напівпровідників;

– новітні методи одержання, експериментального дослідження й характеризації нанооб’єктів;

– про перспективні напрямки розвитку наноелектроніки

знати:

– понятійний апарат (термінологію) дисципліни;

– теоретичні методи опису формування нанооб’єктів, фізичні процеси у низькорозмірних структурах;

– властивості твердих тіл: діелектриків, металів, напівпровідників;

– особливості рівноважних і нерівноважних процесів на межі поділу гетероструктур, особливості процесів переносу в низькорозмірних структурах;

– основні експериментальні методики дослідження наноструктур;

– основні фізичні явища, що використовуються для створення приладів наноелектроніки

вміти:

– давати короткий теоретичний опис фізичної проблеми;

– складати математичну модель фізичної проблеми;

– реалізувати складену математичну модель у відповідному математичному пакеті;

– аналізувати результати розрахунків.

Викладач дисципліни: Коротун Андрій Віталійович, канд. фіз.-матем. наук, доцент кафедри мікро- та наноелектроніки 

Мета: вивчення та практичне засвоєння методів та алгоритмів еволюційного програмування, підготовка студентів до ефективного використання сучасних еволюційних методів для створення автоматизованих систем у подальшій професійній діяльності; надбання практичних навичок роботи з програмними засобами для побудови інтелектуальних моделей на основі методів еволюційної оптимізації.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

– моделі генетичного пошуку, класифікацію еволюційних методів;

– програмні засоби еволюційної оптимізації;

– еволюційні стратегії;

– методи еволюційного програмування;

– багатокритеріальні еволюційні методи;

вміти:

– обирати еволюційні оператори для синтезу ефективних еволюційних методів;

– визначати параметри еволюційної оптимізації для ефективного її використання на практиці;

– виконувати порівняльний аналіз різних методів еволюційного програмування;

– розв’язувати завдання дискретної та безперервної оптимізації за допомогою методів еволюційного пошуку.

Мета: вивчення та практичне засвоєння дискретних методів та алгоритмів, а також їх застосувань до розв’язання задач САПР.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

– дискретні методи та алгоритми;

– основні застосування дискретних (графових, множинних) моделей і комбінаторних (гілки та границі) та евристичних алгоритмів;

вміти:

– вибирати інструментальні засоби для автоматизації розробки програмного забезпечення;

– вибрати модель об’єкту проектування та метод вирішення задачі;

– створювати програмне забезпечення для розв’язання практичних задач із застосуванням дискретних методів та алгоритмів.