Історія України XX століття – «новий Апокаліпсис, нове «Дантове пекло», як писав у своєму «Щоденнику» Олександр Довженко. «Коли подумаю, що сталося і що робиться, скільки страждань, кривди, смерті, жорстокості нелюдської, неземної, пекельних мук, нечуваної люті, катувань, неправди, прихованих скорбот, лжі, заслань і розстрілів. Скільки нелюбові до народу і боязні його невсипущого духу! Боже мій… Скільки розбитих духовно і фізично сердець. П'ятнадцять мільйонів трупів і вигнанців. Я не знаю нічого страшнішого у світі» (22.IX.1945. О.П. Довженко. «Щоденник»).
У кінці листопада згідно Указу Президента України від 26 листопада 1998 року № 1310 «Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів» (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 431) вшановується пам'ять жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні. Пропонуємо витяги з деяких документів, опубліковані у збірнику документів «Голод 1932 – 1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів» (К., 1990):