Ви є тут

Головна

Метою проведення Олімпіади є сприяння реалізації творчих здібностей обдарованої студентської молоді, стимулювання творчої праці студентів, педагогічних та науково-педагогічних працівників.

До участі в Олімпіаді запрошуються студенти закладів вищої освіти – не більше трьох студентів від кожного закладу. Участь в Олімпіаді дистанційна і безоплатна.

Учасники мають заповнити форму реєстрації до 30.04.2025 р. за посиланням: https://forms.gle/8xruhLmMBRFpPkoz5

Пропозиції до складу журі Олімпіади необхідно надати на електронну пошту відповідального за проведення Олімпіади до 30.04.2025 р. у вигляді підписаного та відсканованого документа. До складу журі не можуть входити наукові керівники учасників та особи, які є родичами учасників Олімпіади.

Заявка на внесення до складу журі Всеукраїнської студентської дистанційної олімпіади (DOCX, 20 KБ)

Відповідальний за проведення Олімпіади: Ковальова Алла Андріївна, доцент кафедри фізичної терапії та ерготерапії Національного університету «Запорізька політехніка»

Телефон: +380504215452

E-mail: kovaleva_alusik@ukr.net

Наказ №103 від 20.03.25 «Про проведення Всеукраїнської студентської дистанційної олімпіади зі спеціалізації 227.1 Фізична терапія» (PDF, 100 KБ)

Наказ №438 від 29.10.24 «Про надання чинності рішенню науково-технічної ради щодо затвердження Положення про проведення Всеукраїнської студентської дистанційної олімпіади на базі Національного університету «Запорізька політехніка» (PDF, 584 KБ)

Фото

Ярослав Олександрович Шпаренко народився 3 лютого 2001 року.

Після закінчення 9 класу Хлібодарівського навчально-виховного комплексу Волноваського району Донецької області вступив 2016 року до відокремленого структурного підрозділу «Бердянський машинобудівний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка».

Закінчив коледж у 2020 році за спеціальністю «Автомобільний транспорт» та отримав диплом молодшого спеціаліста.

Після закінчення коледжу підписав контракт на службу у Морській піхоті.

Загинув у березні 2022 року, захищаючи Маріуполь.

У Ярослава залишились дружина Дар'я та син Єгор.

Фото

Володимир народився в селі Панфілівка Чернігівського району Запорізької області. Після закінчення 9 класу здобув спеціальність «Машиніст крана».

У 2015 році був мобілізований на строкову службу до лав Збройних сил України, де познайомився з майбутньою дружиною Іриною. Після демобілізації пара створила сім'ю. За час сімейного життя народились син Дмитро та дочка Діана. Володимир був чудовим батьком та чоловіком.

У 2022 році Володимир вступив до Національного університету «Запорізька політехніка» на машинобудівний факультет, спеціальність 131 «Прикладна механіка» (освітня програма «Обладнання та технології пластичного формування конструкцій машинобудування»).

З 15 березня 2022 року Володимир поповнив ряди захисників України, потрапивши до 124 бригади. Разом з побратимами боронив цілісність нашої держави на Запорізькому та Херсонському напрямках.

Попри сувору дисципліну та вимоги до витримки Володимир завжди залишався людиною. Він надавав побратимам яскравий приклад звитяги та військової майстерності, мотивуючи їх на рішуче виконання бойового завдання. Володимир Кірія на посаді головного сержанта роти виявляв риси самовідданої і стійкої людини, мав лідерські здібності, підтримував командний дух та товариськість у підрозділі, користувався авторитетом серед підлеглих, прагнув до професійного вдосконалення, розвиваючи критичне та стратегічне мислення.

16 серпня 2023 року під час бойового чергування на Херсонському напрямку Володимир віддав своє життя, захищаючи нашу країну.

Володимир Кірія — воїн, захисник, герой, але насамперед — людина, яка зробила все заради миру та безпеки свого народу.

Фото

Сергій Георгійович Похмельних народився 1 серпня 1992 року в місті Запоріжжя.

Cергій закінчив комунальний заклад інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» і отримав повну загальну середню освіту.

Після закінчення ліцею навчався в Запорізькій політехніці, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Технології виробництва авіаційних двигунів та енергетичних установок» і здобув кваліфікацію спеціаліста з технології виробництва авіаційних двигунів та енергетичних установок за спеціальністю інженер-механік.

У 2012 році закінчив кафедру військової підготовки, йому було надано звання молодшого лейтенанта запасу.

З 2013 року до 2016 року працював на заводі «Мотор Січ» інженером-технологом.

З 2016 до 2021 року проходив військову службу за контрактом та брав участь у бойових діях: АТО — 2016–2017 роки, ООС — 2020–2021 роки. За час несення служби виявив себе зразковим, хоробрим, відданим своїй справі військовослужбовцем. Побратими Сергія відзначають його як дуже сміливого і сильного. Він завжди цілком віддавав себе службі та ніколи не боявся йти в бій, був одним із тих людей, яким завжди можна було довірити своє життя.

Від самого початку повномасштабного російського вторгнення, з березня 2022 року, Сергій став на захист Батьківщини. Завжди — на передовій, завжди — у найскладніших бойових операціях.

Він щиро мріяв здобути Перемогу. Своїм прагненням до цього заряджав однополчан. Був нескореним і сильним духом, щирою, відвертою, прямолінійною людиною.

Під його керівництвом усі хлопці відчували турботу командира, були захоплені його позитивом, гумором і харизмою.

Сергій Похмельних служив за контрактом, отримав військове звання капітана, командира гаубичної самохідної артилерійської батареї, став на захист своєї держави у складі 55-ї окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ».

Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи свій військовий обов'язок перед Україною, захищаючи Батьківщину, її свободу та територіальну цілісність, 8 листопада 2022 року загинув у бойових діях на Херсонському напрямку, поблизу населеного пункту Дудчани Бериславського району у складі 39–го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади (військова частина А1962).

Сергій нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудними знаками «За досягнення у військовій службі», «За заслуги перед містом Кривий Ріг».

Сергій як командир гаубичної самохідної артилерійської батареї показував гідний приклад мужності та самопожертви побратимам, мав непохитну віру в перемогу.

Перебуваючи в зонах бойових дій, він ніколи не скаржився на те, що йому важко, а навпаки, намагався з вірою у найкраще підтримувати рідних, побратимів та друзів. Його оптимізм, щира та світла усмішка, здатність сказати важливі слова підтримки у найскрутніших моментах бойових дій викликали глибоку повагу солдат. Кожен, хто служив під командуванням Сергія, безмежно вдячний йому за науку вірити в краще життя, зробити все заради звільнення України.

Хто його знав, згадує, що такі люди як Сергій, зустрічаються вкрай рідко. Сергій був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох. Його побратими говорили: «Він найкращий друг для нас усіх». Сергій ніколи нічого не шкодував для своїх хлопців. Вірний військовій присязі та українському народові знищив не одного ворога.

Відважний та рішучий воїн, люблячий та уважний син, надійний друг і товариш, відповідальний командир. Він жодного разу не пошкодував про свій вибір — захищати рідну землю до останнього подиху.

Сергій був найкращим сином, другом, побратимом, товаришем та людиною з великим, добрим серцем, благородний і гідний. Йому тепер назавжди 30.

Україна втратила захисника, який щиро любив її і боронив до останнього подиху.

І колишні колеги, і військові побратими говорять про Сергія з великою повагою і гірким болем від утрати. Згадують його як людину дуже порядну, надійну, відповідальну, принципову і надзвичайно віддану справі. Він був взірцем, підтримкою і надійною опорою.

Сергій — справжній патріот, хоробрий захисник нашої країни.

Вічна пам'ять та шана Героєві!

Герої не вмирають!

Фото

Олександр народився 6 червня 1987 року у селі Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області.

Навчався з 2004 року в Запорізькій політехніці за спеціальністю «Обладнання ливарного виробництва» на кафедрі машин і технологій ливарного виробництва інженерно-фізичного факультету. У 2009 отримав диплом спеціаліста. Закінчив кафедру військової підготовки у 2008 році.

З 2014 року добровільно став на захист країни під час АТО/ООС на Сході країни. Підполковник сил спеціальних операцій мужньо захищав Україну, боронив рідну землю від російських окупантів, боровся за світле, мирне майбутнє Батьківщини.

Загинув 14 серпня 2024 року від кульового поранення в Донецькій області.

Указом Президента України від 20.01.2025 №42 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові підполковнику Суховенку Олександрові Геннадійовичу надано звання Героя України, відзначено орденом «Золота Зірка» (20 січня 2025 р., посмертно).

Фото

У 2014 році брав участь у запорізькому Майдані, потім приєднався до мітингувальників у Києві, а згодом пішов боронити нашу країну на Схід. Після невеликої перерви боєць повернувся на фронт у перший же день повномасштабного вторгнення.

24 лютого 2022 року в перших рядах пішов захищати Україну, як колись у 2014 уже відстоював її свободу на Майдані. Саме з нього Іван Терещенко розпочав свій шлях військового.

Іван був розвідником, вправним воїном, який чітко виконував усі завдання, які йому доручали. Воїн загинув 7 червня на Запорізькому напрямку. На момент загибелі Івану Терещенку було 27 років. У нього залишилися мама та кохана дівчина. Після прощання його кремували, а прах поховали на цвинтарі Святого Миколая.

Друзі та побратими згадують Івана як відданого товариша та працьовитого хлопця. Зазначають, що не цурався жодної роботи та завжди прагнув розвиватися не лише як спеціаліста, і як людина.

Іван завжди був оптимістично налаштований, багато жартував та, навіть перебуваючи у надважких умовах під постійними обстрілами, будував плани на майбутнє. І, кажуть побратими, завжди в першу чергу піклувався про інших.

Фото

Іван народився 18 грудня 1990 року, навчався в гімназії № 50, закінчив ЗІЕІТ, здобув диплом магістра. З 2011 до 2013 навчався на кафедрі військової підготовки Запорізької політехніки й отримав звання офіцера запасу.

У квітні 2014 року добровільно вступив до лав Національної гвардії України. Під час служби брав активну участь у координації волонтерів, які збирали матеріальну допомогу для підрозділу Івана.

Командир окремого взводу військової частини 3033 Національної гвардії України Іван Гутнік-Залужний у ніч з 9 на 10 серпня перебував у «секреті» (таємна охорона певної ділянки) разом із кількома військовослужбовцями. Українські бійці виявили групу противника, яка насувалася на них. Зав'язалася перестрілка.

В Івана потрапили дві кулі: одна в груди, а інша в шию, пройшовши між пластинами бронежилета. Пораненого, але живого лейтенанта повезли до Амвросіївської лікарні, де на той час не було лікарів, медичну допомогу надати було нікому. Іван Гутнік-Залужний помер від отриманих поранень 10 серпня 2014 року.

Поховали Івана на Осипенківському кладовищі Запоріжжя. Він був єдиним сином у матері й онуком ветерана Другої світової війни, на честь діда його і назвали Іваном. На могилі онука він відкрив пам'ятник.

У Запоріжжі встановлені меморіальні дошки пам'яті загиблого лейтенанта Івана Гутніка-Залужного — у гімназії № 50 та на кафедрі військової підготовки НУ «Запорізька політехніка».

У Запоріжжі вулицю Червоної Кінноти перейменовано на вулицю Івана Гутніка-Залужного.

У парку Дніпровського району міста відкрили дитячий і спортивний майданчики, які названо на честь героя АТО.

Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Іван Гутнік-Залужний нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

9 листопада 2016 року лейтенант Іван Гутнік-Залужний нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно).

Слава Герою!

13 березня 2025 року в м. Київі відбувся Науково-практичний круглий стіл «Актуальні проблеми модернізації змісту функцій держави в умовах повоєнного розвитку України». Круглий стіл організовано Інститутом правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, проходив в очному та дистанційному режимах. Розпочав захід директор Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений юрист України Олексій КОТ. З вітальним словом до учасників наукового заходу звернулася заступниця Керівника Офісу Президента України – Ірина МУДРА, яка наголосила на потребі переосмислення змісту функцій держави для забезпечення балансу між національними інтересам, глобалізаційними викликами і соціально-економічним розвитком країни, що є необхідним для забезпечення державної стійкості. Письмове повідомлення на адресу учасників круглого столу надіслав Перший заступник Міністра юстиції України, дійсний член (академік) НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки доктор юридичних наук, професор Микола КУЧЕРЯВЕНКО, який висловив підтримку прагнень науковців Інституту віднайти дієві рішення для модернізації змісту функцій держави з метою повоєнного відновлення України і побажав учасникам плідної роботи. Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Михайло СМОКОВИЧ у вітальному слові подякував ЗСУ за 1114 день незламного спротиву російській агресії та виборюванні незалежності України. У своїй доповіді він наголосив на важливості функціонування судової влади, окреслив напрями трансформації судової системи, чому сприяє адаптація національного законодавства до права ЄС, активне використання електронного судочинства, забезпечення кібербезпеки судочинства та оновлення суддівського корпусу. З вітальним словом до учасників заходу звернулася професор кафедри цивільного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, дійсний член (академік) НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор Наталія КУЗНЄЦОВА, зазначивши що Інститут правотворчості та науково-правових експертиз НАН України є флагманом дослідницької науки, учені якого постійно працюють над дослідженням та пошуком ефективних нормативно-правових механізмів для подолання викликів сьогодення. Вона підкреслила, що нині формуються нові підходи до змісту функцій держави і надважливу роль у цьому процесі відіграють інститути громадянського суспільства, взаємодія яких з державою має бути спрямована на досягнення балансу публічних і приватних інтересів, що сприятиме відбудові та відновленню України. Від імені директора Державної установи «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України» доктора економічних наук, професора, академіка НАН України, заслуженого діяча науки і техніки України Валерія ГЕЄЦЯ організаторів і учасників круглого столу привітав заступник директора академік НАН України, доктор економічних наук, професор Андрій ГРИЦЕНКО, підкресливши, що від модернізації змісту функцій держави буде залежати подальший повоєнний розвиток України, де ключовим буде взаємодія держави та громадянського суспільства. У своїй доповіді «Комплементарність функцій держави і ринку в умовах повоєнного розвитку України» науковець зосередив увагу на застосуванні логіко-історичної методології до визначення функцій як зовнішнього виразу суті держави. Вчений зазначив, що методологічною основою реконструктивної економічної політики має стати концепція спільно-розділеної діяльності громадян, соціальних груп і держави, спрямованої на вирішення завдань повоєнного відродження і соціально-економічного розвитку. Все це можна назвати державно-цивільними формами спільно-розділеної діяльності.

Головний науковий співробітник відділу дослідження проблем правотворчості та адаптації законодавства України до права ЄС Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, дійсний член (академік) НАПрН, почесний академік НАПН України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Михайло КОСТИЦЬКИЙ у своїй доповіді акцентував увагу на світоглядних проблемах зміни підходів до функцій держави у воєнний та повоєнний час. Він підкреслив, що держава та її функції пов’язані як зі світоглядом народу, так і окремого індивіда, а в період російського вторгнення в Україну, головною стає оборонна функція держави, інші – або підпорядковуються їй, або стають вторинними щодо неї. Реалізація ж оборонної функції досягається не лише зброєю, військовими засобами, а й політичними, дипломатичними, інформаційними та ін. На потребі модернізації правоохоронної функції держави наголосив головний науковий співробітник відділу публічно-правових досліджень Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, академік НАПрН України, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Василь ШАКУН, зауваживши, що в першу чергу потрібно створити дієвий механізм забезпечення верховенства права, контролю за додержанням усіма гілками влади вимог закону. Важливими складовими цього механізму є правоохоронна система й переконання суспільства в тому, що особи, винні у вчиненні кримінальних протиправних діянь, виявлятимуться максимально повно, а покарання стане невідворотним і справедливим. До проблематики функцій держави як наукової категорії звернувся головний науковий співробітник відділу публічно-правових досліджень Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Василь БОРДЕНЮК. Він констатував, що державі притаманні два типи функцій – це об’єктні функції, через які розкривається її сутність та основні сторони її соціально-політичного призначення в суспільстві, та технологічні функції держави, через які розкривається її роль як суб'єкта державного управління. Головний науковий співробітник відділу дослідження проблем правотворчості та адаптації законодавства України до права ЄС Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Анатолій КОЛОДІЙ звернувся до розуміння та реалізації модернізації функцій Української держави, відзначивши, що джерелом функцій держави є цілі, які нею переслідуються: забезпечення власного існування, її еволюційний розвиток та, власне, модернізація змісту функцій в умовах повоєнного розвитку. Тому, видається обґрунтованим виокремлення наступних функцій: в загальноцивілізаційна функція Української держави, суспільствотворча, державотворча та регулятивно-охоронна, які стануть підґрунтям для визнання домінантних конкретизованих функцій – відновної, безпекової та оборонної. На зміцненні соціальної функції держави задля розвитку людського капіталу України наголосила завідувачка відділу публічно-правових досліджень Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, доктор юридичних наук, професор Людмила КУПІНА, яка відзначила доцільність активізації дій по завершенню адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів, розробці дієвих нормативно-правових механізмів дотримання та захисту соціальних прав, підвищенні рівня обізнаності представників органів публічної влади, місцевого самоврядування та інших надавачів соціальних послуг щодо застосування та захисту соціальних прав, що дозволить утвердити демократичні цінності і посилюватиме людиноцентристський підхід при реалізації соціальної функції держави та сприятиме розвитку людського капіталу. На засіданнях круглого столу піднімалися питання організації судової системи України та її повоєнного реформування; питання економічної, соціальної, правоохоронної та інших функцій держави в умовах воєнного стану та повоєнного реформування.

Від кафедри конституційного, адміністративного та трудового права НУ «Запорізька політехніка» в засіданнях круглого столу взяла участь доктор юридичних наук, професор Руслана МАКСАКОВА з доповіддю на тему «Правоохоронна функція держави в умовах воєнного стану», також участь в засіданнях взяли студентки юридичного факультету гр. Юз-114 м Карина СЕМЕНЕЦЬ і Анастасія ШАБАНОВА. Дискусія була жвавою, виступи інформативні, ґрунтовні та структуровані, а питання, що виносилися на обговорення - звісно актуальні питання сьогодення в умовах надзвичайно складної ситуації для держави — триваючого воєнного стану. Організатори круглого столу зазначили, що ініціативи, які були обговорені на засіданнях треба разом намагатися імплементувати в українське законодавство. Завершився захід дискусіями та словами вдячності Збройним Силам України за можливість його проведення!

Сторінки