Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Логопедичні технології» складена відповідно до освітньо-професійної програми бакалавр спеціальності  016 «Спеціальна освіта», спеціалізації «Логопедія».
Предметом вивчення  навчальної дисципліни є технології, принципи, методи, форми навчально-корекційної роботи з дітьми з порушеннями мовленнєвого розвитку.
Міждисциплінарні зв’язки: Для освоєння дисципліни «Логопедичні технології» студенти використовують знання, вміння і навички, сформовані в ході вивчення дисциплін «Загальна і спеціальна психологія», «Невропатологія», «Анатомія, фізіологія і патологія органів слуху, мови та зору», «Загальна і спеціальна педагогіка», «Логопедія» та ін. Освоєння даної дисципліни є необхідною основою для подальшого вивчення дисципліни «Форми логопедичної роботи», дисциплін модуля «Методики навчання дітей з порушеннями мови» та ін.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Теоретичні основи логопедичних технологій.
2. Логопедичні технології.
Мета та завдання навчальної дисципліни
1. Метою викладання навчальної дисципліни «Логопедичні технології» є формування теоретичних знань щодо виявлення й відмежування порушеного мовленнєвого розвитку та провідних напрямків виправлення порушень мовлення за допомогою педагогічних методик корекційного впливу, а також професійних практичних навичок, що необхідні для успішної логопедичної роботи.
2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Логопедичні технології» є створення теоретичного та практичного підґрунтя для володіння студентами інформації щодо виявлення й відмежування порушеного мовленнєвого розвитку та провідних напрямків виправлення порушень мовлення за допомогою педагогічних методик корекційного впливу.
3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати : анатомо-фізологічні особливості систем периферичного мовленнєвого апарату та фізіологію функціонування цих систем у нормі та при патологічних станах; особливості проведення діагностичного процесу при різних мовленнєвих порушеннях, а також різні психолого-педагогічні підходи корекції порушеного мовленнєвого розвитку з урахуваням вікових особливостей та особливостей порушеного психо-фізичного розвитку.
вміти : володіти практичними навичками здійснення різних видів діагностико-корекційного впливу за допомогою відповідних педагогічних методик.

Метою викладання навчальної дисципліни «Логопедичний масаж» полягає в тому щоб ознайомити студентів з теоретичними, методичними та практичними основами логопедичного масажу; з сучасними психолого- педагогічними та медичними дослідженнями щодо впливу масажу на організм людини; з основними проблемами впровадження елементів лікувального масажу в процес подолання вад мовлення у дітей; сприяти розумінню та вмінню студентів користуватися психолого-педагогічної діагностики задля визначення ступеня та структури дефекту мовлення дитини; деталізаію і розширення основних фахових компетентностей: корекційно-педагогічної, корекційно-методичної, логодіагностичної і логокорекційної, проектувати напрямки масажу в логопедичній роботі з дітьми з урахуванням індивідуальних і діагностичних особливостей та передбачати її результати.
Завданнями вивчення дисципліни “Логопедичний масаж” є:

• поглибити знання студентів щодо анатомії фізіології органів мовлення в нормі та при патології;
• формувати систему теоретичних знань та практичних умінь, необхідних для виконання диференційованого логопедичного масажу дітям різних нозологій;
• ознайомити з науково-теоретичними основами застосування засобів логопедичної реабілітації у комплексній корекційно-розвитковій роботі з дітьми, що мають порушення психомовленнєвого розвитку;
• ознайомити студентів з умовами правильної організації і проведення масажу в логопедичній практиці, методикою логопедичного масажу та технікою його виконання;
• ознайомити студентів із сучасними інноваційними техніками логопедичного масажу для дітей з порушеннями психомовленнєвого розвитку;
• розкрити особливості та закономірності розвитку, а також потенційні можливості усіх категорій дітей, які мають психофізичні порушення, надати інформацію про сучасні методи та прийоми логопедичного масажу для окресленої категорії дітей;
• Навчитися застосувати елементи масажу задля подолання вад мовлення.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

• основні закономірності вікового анатомо-фізіологічного розвитку дітей дошкільного та шкільного віку;
• теоретичні і природничо-наукові основи та засоби гігієнічного виховання дітей;
• анатомію і фізіологію нервової системи; основні хвороби нервової  системи та сучасні методи їх лікування; проблеми зв’язку невропатології і дефектології; методи реабілітації дітей з порушеннями нервової системи;
• причини виникнення, прояву та закономірності мовленнєвих відхилень, методи їх профілактики, лікування та організації допомоги дітям з важкими вадами мовлення;
• причини і патогенез вад мовлення їх класифікації; засоби допомоги дітям  у спеціальних закладах; основні положення про реабілітацію та соціально- трудову адаптацію дітей;
• вплив логопедичного масажу на організм дитини;
• про роль масажу у забезпеченні психічного здоров’я та розвитку дітей профілактику захворювань та догляд за дітьми.

вміти:

• проектувати напрямки логопедичного масажу з дітьми з урахуванням індивідуальних та діагностичних особливостей;
• тренувати вміння визначати стан м'язового тонусу органів артикуляційного апарату, форму і структуру мовленнєвого порушення та здійснювати диференційований вибір комплексу масажних рухів в залежності від стану м'язового тонусу та емоційного стану дитини, що має порушення психомовленнєвого розвитку;
• передбачати результат лікувального масажу;
• прогнозувати процес розвитку особистості дитини;
• передбачати поведінку дитини з вадами мовлення під час застосування елементів масажу;
• виконувати масаж з використанням зондів та без них;
• планувати логопедичний масаж на занятті;
• виконувати різні прийоми логопедичного масажу та пасивно-активної артикуляційної гімнастики.

Мета та завдання навчальної дисципліни.
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни “Основи нозології” є знайомство студентів з морфологічними ознаками і вузловими механізмами патологічних  процесів найбільш поширених захворювань, для вироблення у них розуміння закономірності течії і клінічних проявів хвороб, розкрити причини, механізми функціонування систем життєзабезпечення в нормі і патології, їх взаємозв'язок і взаємозабезпечення.
1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни “Основи нозології” є розкриття ряду важливих загальних біологічних закономірностей, таких як стереотипні реакції, які складають основу гомеостазу. Різні поєднання стереотипних реакцій на рівні внутріклітинних структур, клітин, тканин і органів в умовах патології складають специфіку загальних патологічних процесів, а на рівні системи всього організму - картину хвороби. Відповідні реакції організму на дію подразника в межах параметрів гомеостазу вважаються фізіологічними (нормальними). Якщо ж у відповідь на дію подразника порушуються структурно – функціональні основи гомеостазу, ті ж самі реакції стають патологічними. Це пояснює подвійне значення захисних реакцій. Явище гетерогенності створює життєвий резерв організму. Зникнення гетерогенності структур клітин і тканин є поганою прогностичною ознакою, що вказує на виснаження резервних можливостей організму. Знання загальнобіологічних закономірностей дозволяє правильно зрозуміти хворобу, оцінити стан хворого і проводити цілеспрямовану профілактику та реабілітацію хворих.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати :

• що таке здоров'я  і хвороба;
• причини і умови виникнення хвороб  і патологічних процесів;
• закономірності розвитку, протікання і результату хвороб, механізми розвитку конкретної хвороби, патологічного процесу або стану;
• морфогенез хвороби, - що дозволить визначити її суть, стадію, оборотність і безповоротність порушень життєдіяльності. Розкрити морфологічну основу пристосовних і компенсаторних процесів при хворобі, оцінити ефективність терапії;
• критерії хвороби, форми, стадії, результати хвороб.

вміти :

• оцінити порушення загальнобіологічних закономірностей, таких як постійність внутрішнього середовища явища гетерогенності;
• відрізнити патологічний процес від хвороби;
• оцінити патологічну реакцію (на відміну від фізіологічної);
• оцінити патологічний стан;
• відрізнити причину захворювання (етіологію) від механізмів розвитку хвороб (патогенез), їх взаємозв'язок;
• уміти оцінити „порочний круг” в патогенезі хвороби.

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни “анатомія людини” складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра галузі 01 Освіта (спеціальності 016 Спеціальна освіта).
Предметом вивчення  навчальної дисципліни є зовнішні форми й пропорції тіла людини і його частин, окремі органи, їх конструкцію, мікроскопічну будову, системи органів.
 Міждисциплінарні зв’язки: ”Фізіологія людини”, ”Біохімія”, “Морфологія“, “Гігієна“, , “Спортивна медицина”
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Організація та форми роботи з лікарського контролю. Сучасні методи досліджень у спорті.
 

Мета та завдання навчальної дисципліни
1. Метою викладання навчальної дисципліни “анатомія людини” є удосконалити  знання та навички, які були отримані студентом з базових дисциплін за спеціальністю “фізична реабілітація”
2. Завданнями вивчення дисципліни “ анатомія людини” є вивчення будови тіла людини послідовно, по системах (систематичний підхід) і з урахуванням функцій органів (функціональний підхід). з'ясування причин і факторів, що впливають на людський організм, що визначають його будова (причинно-наслідковий, каузальний підхід). Розглянути особливості будови тіла людини, досліджуючи кожен орган (аналітичний підхід), вивчити цілісний організм, підходячи до нього синтетично.
3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати :

• структурну організацію організму людини;
• структурну організацію систем, що реалізують, забезпечують та регулюють рухову діяльність людини;
• структурну організацію функціональних груп?  м´язів;
• структурну організацію рухових стереотипів;
• вікові та статеві особливості структурної організації тіла людини.

вміти :

• визначити структури, що формують рухові сегменти;
• визначити функціональні мязеві структури кожного рухового сегменту та умови формування комбінованої духової дії;
• визначити  індивідуальний тип статури.