16 грудня 1977–18 лютого 2024

Юрій Петрович Тюпа народився 16 грудня 1977 року в пмт. Томаківка Дніпропетровської області в родині пожежника і виховательки дитячого садка.

З 1985 року навчався в середній загальноосвітній школі в селищі Томаківка.

У 1994 році вступив до Томаківського професійного аграрного ліцею на спеціальність «Тракторист-машиніст широкого профілю».

У 1997 році закінчив навчання і переїхав до міста Запоріжжя, де був прийнятий до плавильного цеху електрокорунду Запорізького абразивного комбінату слюсарем-ремонтником.

У 2007 році був призначений старшим майстром плавильного цеху електрокорунду нормального.

У 2004 році вступив до Запорізького національного технічного університету. У 2009 році закінчив університет і отримав базову вищу освіту за напрямом «Металургія» та здобув кваліфікацію бакалавра з ливарного виробництва чорних і кольорових металів.

26 травня 2021 року добровільно вступив до лав ЗСУ в/ч А1314 і став на захист країни в зоні АТО.

25 серпня 2022 року отримав поранення, обороняючи Лисичанськ. Пробувши 2 тижні в госпіталі, ухвалив рішення повернутися на службу.

1 грудня 2023 року нагороджений «Знаком доблесті».

3 квітня 2023 року отримав важкі поранення в Донецькій області. Через 2 місяці лікування та інтенсивної терапії знову повернувся на фронт.

18 лютого 2024 року загинув у селі Васюківка Бахмутського району Донецької області.

Ціною свого життя він здійснив найбільший подвиг — віддав своє життя за цілісність і незалежність України. На віки вічні його ім'я буде вписане в історію нашої громади та України як Воїна–Героя.

Добрі, світлі спогади про покійного захисника нашої Батьківщини назавжди залишаться у пам'яті рідних, дітей та онуків, колег, всіх, хто знав його, любив та шанував.

Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Вічна пам'ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!

5 січня 2000–23 травня 2024

Олександр Олександрович Шестопалов народився 5 січня 2000 року в місті Запоріжжі. У 2006 році пішов до першого класу Запорізької гімназії №8. З дитинства захоплювався спортом, займався у Школі джур та був активним учасником сотні пластунів, де здобув чимало нагород за участь у змаганнях із рукопашного бою.

У навчанні вирізнявся старанністю, мав гарні здібності та був цілеспрямованим. Вільно володів англійською та німецькою мовами, цікавився історією України. Після закінчення гімназії у 2017 році вступив до Запорізького національного технічного університету за спеціальністю 125 «Кібербезпека та захист інформації». У студентському середовищі був авторитетним, щирим і відповідальним: одногрупники поважали його й обрали старостою. Брав участь в олімпіадах, щороку представляв університет у таборі програмістів.

Паралельно навчався на військовій кафедрі, де теж був старостою. Серед курсантів, зокрема й ветеранів бойових дій, заслужив повагу і довіру. Завжди був уважним до людей, піклувався про близьких, мріяв про власну родину та щасливе майбутнє. Бакалаврат і військову кафедру закінчив із відзнакою. Двічі був відзначений стипендією міського голови за високі досягнення в навчанні. Успішно вступив до магістратури за бюджетною формою навчання, однак змушений був перервати навчання через повномасштабне вторгнення російських військ.

У перший же день війни, поки мама була на цілодобовому чергуванні, Олександр добровільно пішов до військкомату. Згодом зізнався: «Боявся побачити мамині сльози, бо дуже її люблю. Але не можу інакше — я офіцер, я вмію захищати».

Олександр завжди був прикладом справжнього чоловіка. Служив у складі 2-ї роти охорони Василівського військкомату, яка була приєднана до 63-ї бригади на Запорізькому напрямку. Разом із бійцями перебував на передових позиціях — копав окопи, воював, підтримував побратимів психологічно. Поважав досвід старших, вчився у них і завжди прагнув бути корисним побратимам.

Під час служби опанував керування дронами, щоб ефективніше виконувати бойові завдання. У вересні 2022 року отримав поранення під час прямого влучення у бліндаж і був госпіталізований. Після лікування повернувся до свого підрозділу.

Позивний «Хакер» йому дали побратими — за розум, технічні здібності та освіту. Називали його «Саничем»: попри юний вік, він мав авторитет серед військових, більшість з яких були набагато старші.

Командир сусіднього підрозділу якось сказав: «Коли на чергуванні “Хакер” — я спокійний. Я думав, це дорослий чоловік років 45. А коли вперше побачив його — здивувався: ось які в нас молоді козаки!»

23 травня 2024 року старший лейтенант Олександр Шестопалов загинув. Його поховано на Алеї Слави цвинтарю Святого Миколая в місті Запоріжжі. Його ім'я викарбуване на Меморіалі пам'яті у парку Металургів.

Олександр залишив після себе світлу пам'ять, став прикладом відданості та любові до своєї країни.

У квітні 2025 року для студентів та викладачів НУ "Запорізька політехніка" було проведено онлайн-лекцію на тему "Юрист у цифрову епоху: освіта, мислення і штучний інтелект". Організатором заходу є прокурор, к.ю.н., доцент кафедри конституційного, адміністративного та трудового права Гаврилов Юрій Геннадійович. Лекція, яка присвячена ролі штучного інтелекту в освітній сфері викликала інтерес не тільки у безперечно залучених до процесу освіти, а й привернула увагу гостей нашого університету. Сам захід зібрав близько 70 учасників.

Слухачі задавали багато питань, велась активна дискусія та обговорення чат-ботів. Організатор наглядно показав принцип роботи власних ботів та розповів чим вони корисні студентам та викладачам. Особливо важливими ці навички є для студентів-правоохоронців, оскільки кафедра пропонує вивчення таких дисциплін як:

• Основи національної безпеки держави
• Інформаційне право
• Взаємодія правоохоронних органів з громадськістю
• Правозастосування в діяльності правоохоронних органів

Такі заходи спрямовані на вдосконалення навичок та знань студентів та викладачів, оскільки ШІ це зовсім нова практика у діяльності ЗВО нашої країни.

Дякуємо організатору!

Якість освіти за опитуваннями студентів