- Книга пам'яті Запорізької політехніки
- Підготовка до ЗНО
- Новини та події
- Конференції
- Бібліотека
- Каталог
- Репозитарій
- Періодика
- Партнери
- Брендбук
- Освіта для бізнесу
- Дитячо-юнацький науковий університет
- Сертифікація з енергоефективності
- Міжнародні проекти
- Поточні науково-дослідні роботи, грантові та стипендіальні конкурси
- Дистанційне навчання
- Охорона праці
- Вакансії
- Накази та розпорядження
- Запобігання та протидія корупції
- Підвищення кваліфікації
Метою викладання навчальної дисципліни є ознайомлення фахівця з системного аналізу з математичними методами, алгоритмами та з можливостями сучасних математичних пакетів щодо розв’язання екстремальних задач. Це надасть системному аналітику підґрунтя для оцінювання конкуруючих альтернатив при прийнятті рішень. Побічна користь від вивчення дисципліни в тому, що вона удосконалює загальну культуру мислення, виховує точність аргументації, що в свою чергу дає велику економію при розв’язуванні конкретних прикладних задач.
Завданнями вивчення дисципліни є :
- знайомство з основними поняттями теорій опуклого аналізу, математичного програмування та мінімізації функцій;
- знайомство з основними методами розв’язання екстремальних задач;
- отримання навичок алгоритмічного мислення та формування аргументації при обранні чисельних методів розв’язання екстремальних задач;
- вміння використовувати отриманні знання при розробці алгоритмів та складанні програм для проведення обчислювальних експериментів в процесі вивчення складних задач математичного моделювання.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні
знати :
- основні поняття теорій опуклого аналізу, мінімізації функцій, математичного програмування; - постановки задач опуклого, лінійного і нелінійного програмування;
- методи розв’язання типових задач зазначених областей.
вміти :
- визначати типові моделі задач оптимізації;
- визначати типові моделі задач дослідження операцій;
- застосовувати загальні принципи створення математичних моделей для розв’язання задач оптимізації та дослідження операцій;
- застосовувати математичний апарат розв'язання оптимізаційних задач та задач дослідження операцій;
- застосовувати алгоритми розв’язування задач оптимізації;
- програмно реалізовувати алгоритми методів оптимізації та дослідження.
Викладач дисципліни: Терещенко Еліна Валентинівна, доцент кафедри системного аналіза та обчислювальної математики
| Найменування показників | Галузь знань, напрям підготовки, освітній ступень | Характеристика навчальної дисципліни | |
|---|---|---|---|
| денна форма навчання | заочна форма навчання | ||
| Кількість кредитів – 10 | Галузь знань: 0403 – Системні науки і кібернетика | нормативна | |
| Напрям підготовки: 6.040303 – Системний аналіз | |||
| Змістових модулів – 6 | Кваліфікація (професійне спрямування): Напрям підготовки: 6.040303 – Системний аналіз | Рік підготовки: | |
| 3-й | 3-й | ||
| Індивідуальне науково-дослідне завдання – | Семестр | ||
| Загальна кількість годин – 300 | 5,6 | 5,6 | |
| Лекції | |||
|
Тижневих годин для денної форми навчання: 5-й семестр: аудиторних – 4, самостійної роботи студента – 4; 6-й семестр: аудиторних – 4, самостійної роботи студента – 8; |
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр | 32 год. | 32 год. |
| Практичні, семінарські | |||
| 16 год. | |||
| Лабораторні | |||
| 32 год. | 16 год. | ||
| Самостійна робота | |||
| 64 год. | 132 год. | ||
| Індивідуальні завдання: 64 год. | |||
| Вид контролю: залік, іспит | |||
Розподіл балів, які отримують студенти
Залік у 5-му семестрі
| Поточне тестування та самостійна робота | Сума | |||||
| Змістовий модуль 1 | Змістовий модуль 2 | Змістовий модуль 3 | 100 | |||
| Т1 | Т2 | Т1 | Т1 | Т2 | Т3 | |
| 5 | 10 | 15 | 10 | 10 | 30 | |
Іспит у 6-му семестрі
| Поточне тестування та самостійна робота | Сума | ||||
| Змістовий модуль 4 | Змістовий модуль 5 | Змістовий модуль 6 | 100 | ||
| Т1 | Т2 | Т3 | Т4 | Т6 | |
| 10 | 35 | 35 | 10 | 10 | |
Предметом вивчення навчальної дисципліни є вивчення різних теоретичних методів розрахунку та експериментального дослідження НДС (напружено-деформованого стану) металоконструкцій ПТДБМ машин.
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліни, що передують вивченню цієї дисципліни – «Металознавство», «Технологія металів», «Проектування металоконструкцій»; дисципліни, вивчення яких спирається на цю дисципліну – «Спец крани», комплексний науково-дослідний курсовий проект, випускова магістерська робота.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Теоретичні основи напружено-деформованого стану твердого тіла
2. Механічні випробування
3. Тензометричні методи виміру деформацій
4. Електричні методи тензометрування
5. Обробка результатів вимірів
Метою викладання навчальної дисципліни “Дослідження напружено-деформованого стану металоконструкцій ПТДБМ машин” є вивчення основ теорії напружено-деформованого стану елементів металоконструкції ПТДБМ машин; методів експериментального визначення деформованого стану елементів металоконструкцій, навантажених зовнішніми силами.
Основними завданнями вивчення дисципліни “Дослідження напружено-деформованого стану металоконструкцій ПТДБМ машин” полягає в тому, щоб майбутній дипломований магістр
знав: основи теорії напружено-деформованого стану елементів металоконструкцій ПТДБМ машин, методи експериментального визначення деформацій елементів металоконструкцій під дією зовнішніх навантажень;
вмів: експериментально за допомогою тензометрування визначити НДС елемента металоконструкцій.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 180 годин / 5 кредити ECTS.
Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1:
- Теорія напруженого стану
- Теорія деформацій
- Пружність
- Класичні теорії міцності
Змістовий модуль 2:
- Основні види випробування
- Випробування на динамічні навантаження
Змістовий модуль 3:
- Механічні тензометри та динамометри
Змістовий модуль 4:
- Електротензометрія
- Тензоперетворювачі переміщень та сил
- Інші методи виміру деформацій
- Акустично-емісійний метод виміру дефектів та напружень деформованого тіла
- Метод виміру коерцетивної сили
Змістовий модуль 5:
- Графічні методи обробки
- Аналітичні методи обробки
Змістовий модуль 6:
- Організація та планування експерименту
- Методи планування експериментів
Рекомендована література
Основна:
1. Бауман Э. Измерение сил електрическими методами. Изд «Мир». М.: - 1978. – 430 с.
2. Касаткин Б.С. Экспериментальные методы исследования деформаций и напряжений. Справочное пособие. Изд. «Наукова думка». К.: - 1981. – 584 с.
Додаткова:
1. Методичні вказівки до практичних робіт з дисципліни «Дослідження напружено-деформованого стану металоконструкцій ПТДБМ машин» /Укл. Л.М. Мартовицький, - Запоріжжя: ЗНТУ, - 2015.
Форма підсумкового контролю успішності навчання – іспит.
Засоби діагностики успішності навчання включають:
- шість практичних робіт;
- тестування з кожного змістовного модулю.
Мета викладання дисципліни "Теорія технічних систем" - придбання студентами удосконалених і відповідних запитам практики знань теорії створення механічних об'єктів, з якими пов'язані рівень якості створюваної техніки та темп її розвитку.
В результаті вивчення курсу студент повинен знати:
- роль та призначення сучасного машинобудування і його розвиток;
- структуру побудови, роль, розвиток і стан теорії при створенні об'єктів сучасної техніки;
- структуру побудови загальної методології інженерної кібернетики;
- дослідження основних форм, механізму, закономірностей і факторів технічної еволюції;
- дослідження проектування, як процесу керування якістю складних технісних систем (ТС);
- принцип проектування складних ТС при використанні інженерно-кібернетичної методології;
- визначення загальних властивостей і якості складних ТС.
В результаті вивчення курсу студент повинен вміти:
- описувати засоби функціонування та властивості машинних систем;
- використовувати основоположну терміноголію теорії конструювання, теорію та робочі методи конструювання;
- переносити професійний досвід з однієї галузі у інші завдяки системним категоріям;
- трактувати технічну проблему цілісно, з позиції системного підходу;
- прогнозувати розвиток технічної системи;
- проводити оцінку на основі моделювання та уявляти систему у різних видах.
Види робіт: лекійні заняття, семінари, підготовка та захист рефератів.
Форма оцінювання: залік.
Предметом вивчення навчальної дисципліни є типи, конструкції, призначення, методи розрахунку, проектування, соціальні та економічні аспекти застосування маніпуляторів та промислових роботів.
Міждисциплінарні зв’язки дисципліни, що передують вивченню цієї дисципліни – «Деталі машин», «Приводи електро- та пневмо-», «Теоретична механіка», «ТММ»; дисципліни, вивчення яких спирається на цю дисципліну – дипломування та випускові магістерські роботи.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Введення в дисципліну
2. Механіка роботів
3. Проектування та конструювання ПР
4. Проектування РТК та автоматизованих систем
Метою викладання навчальної дисципліни “Робототехніка” полягає а тому, щоб ознайомити студента з основами синтезу та динамічних досліджень маніпуляцій них систем (МС) промислових роботів (ПР), проектування ПР, основами проектування робото технічних комплексів (РТК) та автоматизованих систем.
Основними завданнями вивчення дисципліни “Робототехніка” полягає в тому, щоб майбутній дипломований бакалавр
знав: основні методи синтезу та динамічних досліджень МС; методи розрахунку, вибору та конструювання основних вузлів ПР; методи компоновки та основних розрахунків при проектуванні РТК і автоматизованих систем;
вмів: виконати синтез МС та провести динамічний аналіз; виконати необхідні розрахунки по РТК; підібрати необхідні вузли для ПР і необхідне обладнання для РТК і автоматизованої системи; складати компоновочні схеми РТК і систем; користуватися спеціальною літературою, довідниками, стандартами, нормалями; виконувати проектно-розрахункові роботи з використанням ЕОМ та САПР.
Дисципліни, засвоєння яких необхідне для вивчання дисципліни «Робототехніка»: вища математика, фізика, креслення, теоретична механіка, теорія механізмів і машин, деталі машин, опір матеріалів, основи технології машинобудування, матеріалознавство, гідравліка, ПТМ, електропривод ПТМ, основи автоматизованого проектування машин.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 198 годин / 5,5 кредитів ECTS.
Інформаційний обсяг навчальної дисципліни:
- Змістовий модуль 1.
Основні задачі, які виконують ПР та РТК в сучасних автоматизованих виробництвах
- Змістовий модуль 2.
Класифікація МС
Функція положення схвата МС в матричному та векторному виглядах
Функції положення центрів тяжіння ланок МС в матрично-векторному вигляді
Податливість МС
Геометричні похибки позиціювання МС
- Змістовий модуль 3.
Схвати ПР
Особливості роботи ПР з пневматичним, електричним та гідроприводом
Системи керування роботами (циклова, контурна, позиційна)
Модульний принцип проектування
- Змістовий модуль 4.
Типи сучасних виробництв
Основи проектування РТК та автоматизованих систем
Алгоритм обслуговування ПР обладнання РТК
Геометричне відображення алгоритму, циклограми і діаграми переміщень
Узгодження ПР з обладнанням за рівнем автоматизації
Технологічні та економічні розрахунки, що необхідні при проектуванні РТК
Основи проектування автоматизованих та роботизованих ліній, цехів, виробництв
Рекомендована література
Основна:
1. Робототехника / Под ред. Е.П. Попова, Е.И. Юревича. – М.: Машиностроение, 1984. – 287 с.
2. Петров Б.А. Манипуляторы. – Л.: Машиностроение, 1984. – 237 с.
3. Современные промышленные роботы: Справочник. – М.: Машиностроение, 1984. – 149 с.
4. Промышленная робототехника / Под ред. Я.А. Шифрина. – М.: Машиностроение, 1982. – 415 с.
5. Белянин П.Н. Робототехнические системы для машиностроения. – М.: Машиностроение, 1986. – 256 с.
6. Гавриш А.П., Воронец Б.М. Роботизированные механообрабатывающие комплексы машиностроительного производства. – Киев: Техника, 1984. – 254 с.
7. Механика промышленных роботов: Учеб. пособие для втузов: В 3 кн./ Под ред. К.В. Фролова, Е.И. Воробьева. – М.: Машиностроение, 1987. – 272 с.
8. Роботизированные производственные комплексы / Под ред. Ю.Г. Козырева, А.А. Кудинова. – М.: Машиностроение, 1987. – 272 с.
9. Юревич Е.И., Аветиков Б.Г., Корытько О.Б. и др. Устройство промышленных комплексов. – Л.: Машиностроение, 1980. – 333 с.
Додаткова:
1. Андреенко С.Н., Ворошилов М.С., Петров Б.А. Проектирование приводов манипуляторов. – Л.: Машиностроение, 1975. – 306 с.
2. Козырев Ю.Г. Промышленные роботы: Справочник. – М.: Машиностроение, 1983. – 375 с.
3. Тимофеев А.Н. Расчет и конструирование несущих конструкций модулей степеней подвижности промышленных роботов. – Л.: ЛПИ, 1982. – 81 с.
4. Жуков К.П., Павлов Ю.А., Баскаев Л.К. Расчет и конструирование захватных устройств автоматических манипуляторов с программным управлением. – М.: Московский станкоинструментальный институт, 1980. – 56 с.
5. Жуков К.П., Павлов Ю.А. Проектирование приводов автоматических манипуляторов с программным управлением. – М.: Московский станкоинструментальный институт, 1980. – 74 с.
6. Бурдаков С.Ф., Дьяченко В.А., Тимофеев А.Н. Проектирование манипуляторов промышленных роботов и роботизированных комплексов. – М.: Высш.шк., 1986. – 264 с.
7. Современные промышленные роботы: Каталог / Под ред. Ю.Г. Козырева, А.Я. Шифрина. – М.: Машиностроение, 1984. – 152 с.
8. Пановко Я.Г. Основы прикладной теории упругих колебаний и удара. – Л.: Машиностроение, 1976. – 320 с.
9. Пановко Я.Г. Введение в теорию механических колебаний. – М.: Наука, 1971. – 240 с.
10. Вибрации в технике. справочник / Под ред. В.В. Болотина. – М.: Машиностроение, Т1, 1978. – 352 с.
11. Вейц В.Л., Коловский М.З., Кочура А.Е. Динамика управления машинных агрегатов. – М.: Наука, 1984. – 352 с.
12. ГОСТ 14.324-84. Роботизация технологических процессов. Правила выбора объектов роботизации.
13. РД 50-357-82. Правила выбора объектов роботизации.
14. Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Робототехніка». /Укл. Л.М. Мартовицький, - Запоріжжя: ЗНТУ. – 2014.
Форма підсумкового контролю успішності навчання – іспит.
Засоби діагностики успішності навчання включають:
- шість лабораторних робіт;
- тестування з кожного змістовного модулю.
Викладачі:
доц. Мартовицький Леонід Максимович;
Фролов Роман Олександрович.
