У кожної людини є свої таємниці, маленькі чи великі, давні чи ті, які з'явилися саме в цей час, з тих кутків пам'яті, про які не згадує навіть свідомість. Моє невтішне прозріння клеїть еволюцію дій людей в одному великому спогаді, де відчуття совісті межує з неповагою до усього, що нас оточує. Існують правила, закони, пункти, все те, що допомагає людині залишатись людяною, але чому попри це немає жодної особи, яка би не руйнувала, а створювала красу, таку, щоб кожен бажаючий міг наповнити нею своє серце?