Не так вже й багато ми знаємо про наших керівників факультетів і за взагалі зустрічаємося з ними тільки з особистих питань, які стосуються навчального процесу. Але мало хто замислювався про захоплення, студентські роки і, зрештою, які життєві обставини привели їх до нашого університету. Не тільки такі «таємниці» мені відкрила декан гуманітарно-правового факультету Таїсія Олексіївна Гайворонська, яка виявилася приємним і товариським співбесідником.

Цією публікацією розпочинаємо серію інтерв'ю з керівниками нашого ВНЗ.

– Доброго дня, Таїсіє Олексіївно.

– Добрий день.

– За вікном мінлива погода, як Ваше самопочуття?

– Самопочуття відмінне (посміхається). Щоденна ранкова зарядка і холодний душ - основа гарного самопочуття. Що стосується погоди, то вона теж, до речі, відмінна. Просто мені не вистачає трішки снігу. Я народилася і виросла в Білорусі, де завжди була хороша м'яка зима з невеликим морозцем. Завжди було багато снігу. Я це дуже люблю.

– Ми будемо сподіватися, що у нас буде така ж зима цього року.

– Будемо сподіватися.

– Після здобуття диплому, чому Ви стали викладати?

– Питання цікаве. Тому що у мене в дипломі написано «Викладач філософії» (сміється). Я завжди мріяла викладати у вищому навчальному закладі, тому після школи вступила до Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова на філософський факультет. Саме там закінчила очну аспірантуру, захистила кандидатську дисертацію і приїхала до Запоріжжя.

– Тая в студентські роки - це тиха сором'язлива дівчина-відмінниця або активна у всіх напрямках студентка?

– Ні, тільки не тиха студентка – відмінниця. Викладачі та одногрупники дійсно мене називали Тая. Тая як в одному фільмі – комсомолка, красуня, спортсменка, тобто дійсно людина дуже активна. Я була комсоргом моєї групи протягом трьох років. Організовувала зі своїми одногрупниками різні конкурси. Та й кількість людей дозволяла це – 15 юнаків, 15 дівчат. Були конкурси епіграм між двома цими командами, КВК, танцювальний конкурс, конкурс поезії. Все це не було проблемою. Також брала участь у більшості заходів, які проводилися як на факультеті, так і в університеті, тим більше що сама і танцювала, і співала.

– Зрозуміло. А скажіть, будь ласка, Ви почали викладати... а як стали деканом?

– Ой, як тобі сказати? Легко (сміється)! Ну, це жарт насправді. Я думаю, для того, щоб стати деканом, як мінімум потрібно закінчити аспірантуру, захистити дисертацію. Ну і опинитися в потрібному місці в потрібний момент, поруч з Валентиною Миколаївною Зайцевою.

– Наскільки важко поєднувати Вашу викладацьку діяльність з керівною?

– Не просто. Робота декана забирає дуже багато часу. Без викладання я себе взагалі не уявляю. Я люблю входити до аудиторії, вітатися, спілкуватися зі студентами не як декан, а як викладач. На науку залишається досить мало часу. Нею я можу займатися під час студентських канікул або пари-трійки відпускних днів.

– А ідеальний студент у Вашому розумінні, яким повинен бути?

– Ідеальний студент... Ну ідеал ніколи не втілюється. Насправді, це студент, який, безумовно, прагне до знань, поважає викладача, добре вихований. Це активний студент, який обов'язково бере участь у всіх заходах, які проводяться в університеті, ну і студент, який хоча б раз проспав і не прийшов на заняття, тому що в ніч перед цим писав вірші коханій дівчині. Це студент, якому ніщо людське не чуже, але який, насправді, вирішує всі завдання, які стоять перед ним. А ще хотілося б побажати всім студентам прожити своє життя так, щоб можна було згадати свої студентські роки і з задоволенням розповісти про це своїм дітям і онукам.

– Ваше хобі – яке воно?

– Якщо чесно, хобі у мене як такого немає. По-перше, на нього часто не вистачає часу¸ а по-друге, якщо вільна хвилинка з'являється, то волію її присвятити домашнім турботам. Взагалі я люблю музику, в основному, класичну і джаз. У мене вдома є диски з усіма цими записами, тому по можливості насолоджуюся кращими світовими творами. Безумовно, люблю читати філософські книги.

– Може, на якомусь музичному інструменті граєте?

– Я закінчила музичну школу по класу фортепіано.

– Наближається свято Нового року. Будете зустрічати його вдома у родинному колі?

– Для мене Новий рік – сімейне свято, і, традиційно, зустрічаю його вдома зі своїми рідними та близькими. Хоча ми іноді вигадуємо щось неординарне, щоб урізноманітнити і провести святкування цікаво і весело.

– Якими для Вас були найяскравіші моменти року, що минає?

– Рік, що минає для мене був складним. Він був трагічним – пішла з життя моя мама, на жаль (голос затремтів). Життя таке різноманітне, що поруч з болем дуже часто йде хороше, наприклад, радість. Були і яскраві моменти. Найбільш запам'ятався – «зустріч» з Сикстинською Мадонною Рафаеля – одним з найславетніших творів світового мистецтва. Мені пощастило побувати в Німеччині. Звичайно ж, передусім я відвідала Дрезденську картинну галерею. Ця картина справила на мене просто незабутнє враження. Бачила досить багато шедеврів живопису, скульптури, але Сикстинська Мадонна перевершила всі мої очікування.

– Ви любите подорожувати?

– Обожнюю. Якщо є можливість, у тому числі і у фінансовому плані (це не завжди доступно), то обов'язково намагаюся відвідати якусь країну.

– І наостанок: Ваші побажання студентам.

– Я бажаю бути завжди молодими, веселими й життєрадісними. Ясна річ – успішно скласти сесію, яка наближається семимильними кроками. Бажаю приємно провести зимові канікули, з новими силами і свіжою головою повернутися в аудиторії улюбленого університету. Щастя, гарного настрою, надій, сподівань, і нехай все-все потаємні бажання збуваються. Будьте бадьорими та запальними. Адже поруч з вами молодіємо і ми.

Велике спасибі, що приділили час для спілкування. Мені було приємно з Вами поспілкуватися.

Олександр Прохорович
Прес-служба студентського самоврядування ЗНТУ

Новина також доступна іншими мовами: ­русский.