Волонтерство в наш час – не тільки благородні вчинки та вияв фізичного, психологічного, духовного подвижництва, а й спосіб самореалізації в ситуації виборювання національної ідентичності та розбудови відкритого громадянського суспільства.

Викладачі та студенти Національного університету «Запорізька політехніка» включилися у волонтерську діяльність із перших днів війни росії проти України. Не лишилася осторонь і кафедра соціальної роботи та психології факультету соціальних наук.

В умовах повномасштабної війни та спричиненою нею гуманітарної кризи, що вийшла далеко за межі української держави, волонтерами стали не тільки українці, а і громадяни багатьох дружніх до нас країн. Однією із перших була і залишається Польща. За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців, саме Польща від початку війни офіційно прийняла найбільшу кількість вимушених переселенців з України (1,5 мільйона осіб).

У цій складній ситуації інтелектуально та емоційно визрів спільний польсько-український проєкт проф. Агати Худзіцької-Чупали та проф. Надії Гапон – «Зміцнення прихильності людей до волонтерства для біженців з України. Мотивація волонтерів та наміри волонтерства – роль психологічних та соціальних чинників».

Його ініційовано та організовано за підтримки Фундації польської науки та в рамках програми «Для України» Інститутом психології Університету соціальних і гуманітарних наук (SWPS), факультетом психології в м. Катовіце (Польща), Львівським національним університетом імені Івана Франка.

У рамках проєкту заплановано і проведено тематичні лекції та воркшопи. Цільова авдиторія – волонтери як активні представники органів місцевого самоврядування, громадських організацій, різних установ і закладів Польщі та України.

В Україні участь у реалізації міжнародного проєкту взяли волонтери та волонтерки Києва, Запоріжжя, Львова, Тернополя, Кременця. Зі студентами та студентками ОП «Психологія» тематичні онлайн-воркшопи провела професорка кафедри Наталія Савелюк.

Заходи супроводжувалися активними обговореннями реалізованого доброчинства та планами на майбутнє, обміном досвідом допомоги іншим і психологічної самодопомоги, емпатійними дискусіями та командними інсайтами. Ці зустрічі були настільки резонансними, що після їх завершення відповідні обговорення тривали у соцмережах – зокрема, у спеціально створеному вайбер-чаті «Психологічна допомога волонтерам».

Усі учасники воркшопів безоплатно отримали актуальні методичні матеріали для волонтерів «Як допомогти собі та іншим у час війни» (за ред. проф. А. Худзіцької-Чупали та проф. Н. Гапон).

Завершення проєкту не стало, власне, «завершенням», а втілило відомі слова української поетеси Ліни Костенко: «І кожен фініш – це, по суті, старт». Його реалізація додала нові значущі психологічні ресурси усім учасникам та учасницям – організаторам, менторам, тренерам і волонтерам.

Висловлюємо щиру подяку Силам оборони України, українським та польським волонтерам і волонтеркам, науковим колегам і колежанкам із надіями на подальшу плідну взаємодію, взаємодопомогу задля спільної майбутньої перемоги!