Теорія пружності є частиною загальної науки про міцність, жорсткість і стійкість споруджень. Ці ж питання розглядаються в опорі матеріалів в основному для стрижневих систем на основі допущень, що спрощують модель деформування. В теорії пружності використовуються більш загальні гіпотези й для розробки методів розрахунку застосовується більше строгий математичний апарат. Це дозволяє одержувати більш точні рішення в порівнянні з опором матеріалів, а також розглядати завдання, які не можуть бути вирішені методами опору матеріалів (зокрема, розрахунок масивних тіл, пластинок і оболонок).

Мета та завдання вивчення дисципліни. Теорія пружності розглядає тіла довільної форми під впливом різноманітних розподілених та зосереджених навантажень та можливо нерівномірно розповсюдженої температури. В опорі матеріалів застосовуються багато спрощуючих припущень, що дозволяє вивчати досить прості та надійні методи, які дають можливість проводіть розрахунки з необхідною для практичного застосування точністю. У теорії пружності теж допустімо використання окремих спрощень, але завжди обґрунтовується можливість їх застосування. Теорія пружності вимагає якомога точних розв’язків, що викликає застосування більш складного та різноманітного математичного апарату, використання прібліжних та чисельних методів розрахунку. Вищий ступень узагальнення, точність і коло охоплених задач визначає застосування результатів теорію пружності не лише для інженерних потреб а також для наукових досліджень.

Предмет вивчення у дисципліні. Теорія пружності є розділ механіки деформованого твердого тіла, який вивчає напруження й деформації, що виникають як у стані усталеної пружної рівновагі, так і в динаміці процесу. При цьому матеріал за частую наділяється властивістю ідеальної пружності, тобто здатності самочинно повностью відновляти первісну форму після ліквідації причин, що викликали деформацію. Але в деяких випадках можлива поява необратімих деформацій повзучості та пластичності.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться   120  годин /   4   кредити ECTS.

Форма підсумкового контролю успішності навчання – екзамен.

Засоби діагностики успішності навчання - захист ІДЗ, рубіжні тестові контролі.

Викладач – доцент, к.т.н. Бобраков А. А.