Олег народився 17 лютого 2001 року в Бердянську Запорізької області.

У 2007 році пішов до першого класу Бердянської загальноосвітньої школи I–III ступенів №2.

У 2018 році вступив до Національного університету «Запорізька політехніка» на спеціальність 022 «Дизайн», ОП — Графічний дизайн; факультет будівництва, архітектури та дизайну.

На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, в лютому 2022 року, Олег взяв академічну відпустку та пішов добровольцем на захист України. Він боронив нашу Батьківщину на Запорізькому напрямку.

29 червня 2022 року в районі виконання бойового завдання відбувся обстріл, внаслідок чого Олег Ганжин отримав несумісні з життям поранення. З усіма військовими почестями Олега було поховано на Кушугумському кладовищі Запорізької області.

У Олега залишилися мати, батько та молодші брат і сестричка, яких він дуже любив і завжди підтримував.

Указом Президента України від 2 березня 2023 року №125 Олега Ганжина було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Олег був товариським та дуже відповідальним студентом, креативним дизайнером, різносторонньою творчою людиною, завжди готовим допомогти.

«Мені дуже важко, але мій синочок був надзвичайно сильною та чуйною людиною, від нього ніхто ніколи не чув поганого слова. Ще 22 лютого 2022 року він написав мені, що якщо щось розпочнеться (ред. — війна), то осторонь він стояти не буде, а піде захищати свою землю. Сьогодні молодша донька постійно сидить за мольбертом, малює, тому що хоче бути схожою на Олега. Мені дуже приємно, що мого сина пам'ятають», — поділилася мама полеглого Героя Альона Ганжина.

Викладачі та однокурсники також поділились спогадами про студента

Ганна Потапенко, старша викладачка кафедри дизайну:

«З глибоким сумом ми згадуємо нашого студента Олега Ганжина, який віддав своє життя, захищаючи Україну. Він був не лише талановитим і наполегливим у навчанні, а й справжнім патріотом, людиною честі й відваги. Його відданість своїй справі та Батьківщині назавжди залишиться у наших серцях. Вічна пам'ять і шана Герою».

Катерина Северін, старша викладачка кафедри дизайну:

«”Навіть одна літера може стати мистецтвом”, — говорив Олег, і в цих словах було все: його любов до творчості, глибина мислення, здатність помічати красу у найменшому. Він був не лише талановитим студентом, а й людиною, яка надихала та шукала сенси. Він не просто творив мистецтво — він жив ним. І тепер його ім'я, його слова, його світло залишаться з нами назавжди. Ми пам'ятатимемо тебе, Олеже, у кожному штриху, кожній лінії, кожній літері, що перетворюється на мистецтво. Вічна пам'ять і слава Герою!»

Ніна Пантус, старша викладачка кафедри дизайну:

«Світла пам'ять Олегу. Він залишив слід не лише в стінах університету, а й у наших серцях. Його талант, його мрії, його боротьба — усе це тепер частина історії, яку ми не маємо права забути. Дякуємо за все. Герої не вмирають!»

Староста групи Олега Марія Філенко:

«Ми з Олежкою були дуже близькі, таких емоцій більше ніхто не міг створити! Він завжди був душею компанії, міг підтримати, навіть коли самому було важко. У нас були великі плани на життя, вже планували відкриття дизайн-студії, відвідати інші країни. Він був справжнім патріотом. Як тільки почалася війна, одним із перших пішов до військкомату, щоб захищати нас. Казав, що не може спокійно сидіти вдома, коли на нашу землю йдуть вороги. Ніколи не скаржився, що йому там важко, більше турбувався, як ми тут, чи все ціле.

Його усмішка назавжди залишиться в наших серцях. Колись ми казали один одному: “Думками я з тобою”. Це залишилось і зараз. Ми часто його згадуємо теплими словами, його справді дуже не вистачає. Я рада, що в цьому житті була з ним знайома, хто знає, може колись ще зустрінемось (сподіваюся на це)»

Герої не вмирають, Герої залишаються навічно в наших серцях.