Народився 18 липня 1978 року в Запоріжжі. У 1995 році закінчив навчальний комплекс неперервної освіти №88, де за особисті успіхи нагороджений золотою медаллю.

Після закінчення навчального комплексу у 1995 році вступив до радіоприладобудівного факультету Запорізького державного технічного університету (нині — Національний університет «Запорізька політехніка», факультет інформаційної безпеки та електронних комунікацій) на спеціальність «Програмне забезпечення автоматизованих систем».

У 1997 році був зарахований для навчання на кафедру військової підготовки.

У 2000 році Дмитро захистив диплом за темою «Створення комплексу інструментальних засобів побудови звітних форм». З відзнакою здобув кваліфікацію інженера-програміста. Пізніше навчався в аспірантурі університету.

Працював на керівних посадах у ТД «Мегаполіс».

З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну Дмитро пішов захищати Батьківщину. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, а потім на Харківському.

Дмитро Луценко загинув 5 листопада 2022 року під Харковом.

Завідувач кафедри програмних засобів Сергій Субботін згадує Дмитра так: «Я знав Дмитра ще зі шкільних часів, бо навчався з ним на спільних підготовчих курсах для вступу до університету. Дмитро був одним із найкращих за підготовкою вступників, він демонстрував відмінні знання з математики й фізики. Пізніше ми навчалися разом з Дмитром в університеті. Як студент він був старанним у навчанні, і разом з цим дуже скромною людиною. Дмитро товаришував з багатьма одногрупниками — ніколи не цурався інших, був дуже контактною людиною, вихованою та ввічливою».

Дмитро запам'ятався одногрупникам як добра та чуйна людина.

У Дмитра Луценка залишилися дружина та двоє дітей.

Слава Герою!