Свято Героїв під час Другої світової війни та після її завершення активно відзначали учасники визвольного руху та українці в діаспорі. Вперше офіційно воно було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові: «Обов’язуючі організаційні свята є: свято соборності 22 січня, свято Героїв революції дня 23-го травня і День боротьби 31 серпня».

Після 1991-го року традиція відзначення Дня Героїв стала відроджуватися, передусім у Західній Україні. Особливої актуальності воно набуває в наш час, адже з 2014 року українці відстоюють територіальну цілісність та право на вільний вибір розвитку своєї держави у війні з російською федерацією, яка анексувала Крим та окупувала частину Донбасу.

Нові часи формують і нові традиції. І День Героїв – це не лише можливість вшанувати пам’ять загиблих за волю України, але і звернути увагу на живих героїв, які повернулися з війни – на тих, хто вижив, вистояв, здобув перемогу над ворогом і над собою і продовжує розвивати Україну, показуючи приклад. А ще – розпочати дискусію над природою героїзму і тим, що за цим стоїть.

Микола Міхновський - адвокат, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття, автор програмного документу Братства Тарасівців «Кредо молодого українця» та брошури «Самостійна Україна». Першим заявив, що «Нашому поколінню належить створити українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави». Одним з перших почав відстоювати ідею формування власних збройних сил, на початку Української революції 1917-1921 років заснував Український військовий клуб імені Павла Полуботка, став одним з організаторів 1-го Українського полку ім. Хмельницького.

Ярослав Стецько, один з лідерів ОУН, перший заступник Степана Бандери, учасник проголошення Акта відновлення Української Держави 30 червня 1941 року у Львові, за що був ув'язнений у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення очолив Антибільшовицький блок народів, був головою Проводу ОУН (б), за його ініціативи постала Європейська Рада Свободи. Своє життєве кредо визначив так: «Змислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не заверне ніщо: ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть».

Сергій Кривонос – генерал-майор Збройних сил України, один із творців Сил спеціальних операцій ЗСУ. Найбільшим своїм досягненням вважає факт, що в операціях, які він розробляв і якими керував, не загинув жоден боєць.

Олександр Терещенко – гранатометник 79 бригади, воював в Донецькому аеропорту. 15 жовтня 2014 року, рятуючи побратимів, відкинув ворожу гранату. В результаті поранення втратив обидві руки та пошкодив око. Після лікування заснував і очолював Миколаївську обласну організацію «Асоціація учасників та інвалідів АТО», Народний Герой України.

Яна Зінкевич у 2014 році, вісімнадцятирічною добровольцем пішла на передову, створила і очолила Медичний батальйон «Госпітальєри». За період активної фази АТО, починаючи з 2014 року, особисто витягла та врятувала більше двох сотень поранених українських солдатів з передової. Після ДТП залишилася прикутою до інвалідного візка, але повернулася до активного життя, захищає права ветеранів російсько-української війни.

Дмитро Котов у 2015 році пішов добровольцем на війну, служив у складі 25-го батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. У 2016 році в районі Світлодарської дуги він підірвався на ворожій міні, внаслідок чого залишився без обох ніг. Пройшов реабілітацію, навчився ходити на протезах і двічі брав участь у марафонах морської піхоти США. Став першим українським бійцем без ніг, який самотужки підкорив Говерлу, двічі здійснив стрибок із парашутом – один раз в тандемі, другий - самостійно. Регулярно відвідує поранених у госпіталі, власним прикладом демонструючи, що життя триває.

Від ГФ активну участь узяли першокурсниці групи ГФ-313 : Катерина Дзецина, Марія Наконечна та Єлизавета Синицина. Студенти обговорили актуальні наукові проблеми: вишиванка як символ ідентичності, єдності, свободи і незламності; історичні витоки вишиванки: міфи і факти; традиційні та сучасні техніки вишивки; орнаментальний код, сакральність і колористика вишиванки; символіка вишиванки в українській поезії ; вишиванка як оберіг.

Доповідачі ознайомили учасників із самостійно підготовленими відеопрезентаціями, відповіли на запитання, навели цікаві та маловідомі факти про вишиванку, декламували вірші про вишиванку. Всі взяли участь в інтерактивній бесіді, поділися враженнями про свій перший досвід участі в круглому столі з нагоди свята в Запорізькій політехніці.

Підсумки роботи круглого столу підбили Сніжана Вичужаніна і Галина Онуфрієнко, відзначивши якість виступів студентів, оригінальність презентацій, подякувавши всім учасникам і доповідачам та побажавши їм натхнення й успіхів у здобутті компетентностей з обраних спеціальностей, необхідних у відбудові рідної країни в повоєнний час. А оберегом і молитвою без слів є і завжди буде вишиванка - вічний символ національної святині і єдності народу.

Відгуки студентів ГФ про участь у круглому столі

Під час круглого столу звучали і патріотичні вірші про вишиванку, і були цікаві презентації, і знайомство з новими термінами, і жвава дискусія та обмін враженнями. Круглий стіл став корисною подією, яка сприяла популяризації української вишивки, її символіки серед молоді (Катерина Дзецина, ГФ-313).

Урочистість до Всесвітнього дня вишиванки стала яскравою та незабутньою подією для всіх учасників. Захід був цікавим та добре організованим. Він дав мені можливість дізнатися більше про вишиванку та її значення для української культури. Круглий стіл проходив у дружній та невимушеній атмосфері. Я також була рада почути думки інших студенток про це важливе свято. Це був успішний захід, який сприяв розумінню української культури (Єлизавета Синицина, ГФ-313).

Круглий стіл до Всесвітнього дня вишиванки - подія, наповнена цікавою інформацією. Ми декламували вірші, уважно знайомилися з демонстрованими на екрані відеопрезентаціями, які були добре оформлені та містили ключову інформацію про вишиванку, різновиди її орнаментів та важливість її як символу. Обмінялися враженнями, пригадали, як це свято відзначали в рідних школах в попередні роки. Захід приніс багато позитивних емоцій, всі чудово підготувались та зробили свій внесок у цю урочисту зустріч. Дуже рада була бути там (Марія Наконечна, ГФ-313).

Формальною підставою стали обвинувачення кримських татар у масовому дезертирстві та колабораціонізмі, що геть не відповідало дійсності – понад 17 тисяч кримських татар служили в Червонії армії з перших днів війни. Третину учасників партизанського руху, що розгорнувся на півострові, також складали кримські татари.

Спецоперація, в якій було залучено 32 тисячі співробітників НКВС, розпочалася о 3-тій годині ночі. Депортованим (а це були переважно жінки, діти, старі, оскільки усе доросле чоловіче населення воювало) давалося на збори від кількох хвилин до пів години, після чого їх звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, а звідти переповненими, наглухо закритими ешелонами відправляли на «спецпоселення» на схід – до Узбекистану, Казахстану, Таджикистану. Частина депортованих потрапила на примусові роботи до Московського вугільного тресту, до таборів фронтового резерву та до ГУТАБу. Дорога тривала до трьох тижнів. Багато депортованих від голоду та хвороб померли в дорозі.

Загалом упродовж трьох днів з Криму було вивезено понад 190 тисяч кримських татар. Окремою трагічною сторінкою цієї спецоперації стала доля жителів кількох кримськотатарських сіл на Арабатській стрілці – про них просто забули, а коли згадали, то просто вивезли на баржі в море і потопили. Також у 1944-му з Криму було депортовано понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Упродовж року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників. Лише 1989 року кримським татарам дозволили повернутися на батьківщину.

Після незаконної анексії Криму у 2014 році російська влада продовжує дискредитацію та утиски кримських татар, що лишилися на півострові. У 2015 році Верховна Рада визнала примусове виселення корінного народу Криму актом геноциду.

Наша держава подала заявку на вступ до Європейського Союзу в лютому минулого року. Після Другої світової війни Європа лежала в руїнах. Для економічного відновлення варто було забути про історичну ворожнечу, зокрема між Францією та Німеччиною, та почати спільними зусиллями будувати єдине майбутнє. Одним з тих, хто запропонував втілити спільний європейський проєкт на практиці, був міністр закордонних справ Франції Робер Шуман. 9 травня 1950 року було підписано документ, який увійде в історію як «Декларація Шумана». Декларація пропонувала створити Європейську спільноту вугілля і сталі. Але обов’язковою умовою для цього було франко-німецьке замирення. «Європа не буде створена відразу чи за єдиним планом. Вона буде побудована через конкретні досягнення, які спочатку створюють фактичну солідарність. Зближення європейських націй вимагає усунення давнього протистояння Франції та Німеччини. Будь-які дії повинні стосуватися насамперед цих двох країн», — стверджувалося в Декларації Шумана. Економічна інтеграція між Францією та Німеччиною згодом поширилася на інші країни Західної Європи. У квітні 1951 року було підписано Паризьку угоду, яка заснувала Європейську спільноту вугілля і сталі. Співзасновниками спільноти були Франція, Федеративна Республіка Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. Угода вступила в дію вже у 1952 році та була чинною до 2002 року. День Європи вперше було визнано святом Радою Європи у 1964 році. Вже у 1985 році Європейські спільноти визнали День Європи святом у ЄС. Дату 9 травня було обрано не випадково, а щоб вшанувати внесок Роберта Шумана в євроінтеграцію. На засіданні в Мілані у червні 1985 року Європейська Рада затвердила День Європи як святковий разом з прапором Європи. Європейський Парламент визнав День Європи у 2008 році. В Україні День Європи почали святкувати ще у 2003 році. Враховуючи події Євромайдану та підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС у 2014 році, це свято набуло не просто символічного значення. У червні 2022 року Україна отримали кандидатський статус ЄС. Нині ключовим питанням є початок переговорів про вступ України до Євросоюзу. Українці вже довели власною боротьбою проти російських окупантів свою європейську ідентичність. Наш шлях повернення до родини країн Євросоюзу — це незворотний шлях, Європейський Союз своїми діями підтверджує — майбутнє України — в ЄС. Дедалі більше ми інтегруємось в європейський простір, адаптуємо національне законодавство до відповідного європейського, впроваджуємо норми та стандарти ЄС. А отже прагнемо також якнайшвидше повернутись назад в європейську родину, реінтегруватись у культурний та ціннісний вимір Євросоюзу.

Дуже довго Україна святкувала День перемоги саме 9 травня. Утім, у 2015 році Верховна Рада України встановила День пам'яті й примирення, а також День перемоги над нацизмом 8 травня. Червоний мак є символом цієї події, який означає кров від кулі. Україна перенесла дату святкування на 8 травня, щоб відзначати перемогу у Другій світовій війні зі всією Європою. А ще для того, аби підкреслити, що війна розпочалася через угоду між 2 тоталітарними державами: Німеччиною та СРСР. Під час Другої світової війни як німецькі військові, так і радянські, чинили справжній терор на українських землях. Це численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду. Тому Україна – та країна, яка зазнала чи ненайбільших втрат у 1939-1945 роках. Близько 8-10 мільйонів українців загинули у війні 1939-1945 року. Пам'ять означає, що ми пам'ятаємо всіх військових і цивільних жертв цієї війни, а примирення – що країни Європи уклали мир після війни. Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. На початку Другої світової війни український народ не мав незалежної держави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українські землі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію. Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Сьогодні, коли росія без оголошення війни напала на Україну і здійснює огидну, безчесну, засуджену міжнародною спільнотою незаконну агресію, ми маємо не просто право на загальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії росіян проти будь-кого на планеті. День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська росія, яка говорить про «вирішальний внесок у перемогу над нацизмом росіян». Сьогодні саме рф, увібравши в себе всі злочинні практики нацизму й комунізму, зазіхає на нашу територіальну цілісність і зруйнувала мир у Європі. Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини. Пам’ятаємо! Перемагаємо! Слава Україні!

/p>

38 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів, численні міні-катастрофи подібна техногенна катастрофа в СРСР не могла не статися. Злочинні дії влади щодо приховування інформації з одного боку поглибили непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинили активізацію національно-демократичного руху, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР. Приховування інформації владою спричинили активізацію екологічного і національно-демократичного руху.

До теперішнього часу не існує єдиних даних щодо кількості людей, які загинули чи згодом померли від наслідків вибуху на ЧАЕС. Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності, героїзму і самовідданості ліквідаторів страшної аварії. Доземний уклін перед неоціненним людським подвигом персоналу ЧАЕС, пожежників, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, усіх, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. Усвідомлюючи всю складність ситуації, нехтуючи власною безпекою, вони не думали про нагороди і відзнаки, ступили назустріч смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише у нашій державі, а й на всій планеті. Шануймо учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і вічна пам’ять жертвам Чорнобильської катастрофи!

Матеріали більшості цьогорічних доповідей повністю відповідали назві секції, засвідчивши практичну значущість опрацьованих під керівництвом викладачів секції ЗМП актуальної інформації з різних наукових джерел, корисну як для обраного студентом фаху, так і для інших затребуваних у соціумі суміжних спеціальностей.

Найуспішніші виступи вирізнялися не тільки вільним викладом підготовленого матеріалу та самостійно підготовленими віртуальними презентаціями задля належної обґрунтованості в інформуванні, але й використанням інтерактивних технологій в публічній комунікації ("Українська мова в сузір'ї сучасних слов'янських мов: компаративний контекст і перспективи взаємодії"- В. Ковтун, БАД-532), аналізом джерельної бази дослідження ("Вартовий" українського слова: науковий потенціал фундаментальних мовознавчих праць Бориса Грінченка" - К. Дзецина, ГФ-313), коректним коментуванням дефініцій понять для визначення відмінностей між схожими, втім різними термінами ("Терміни-словосполуки воєнний стан, стан війни, воєнний час як актуальний об'єкт порівняльного аналізу" - П. Возняк, Ю-112); порівнянням актуальної української й англійської лексики ("Семантична специфіка фразеологізмів у медійних текстах політичного спрямування 2022-2023 років" - Р. Філоненко, КНТ-113), галузевої термінології ("Особливості комп’ютерних новоутворень в англійській мові" - Д.Піддубний, КНТ-213), у сфері інтернет-комунікації ("Особливості українського молодіжного інтернет-сленгу" - А. Трухачов, БК-233).

На секції першокурсники розповіли і про окремі питомі терміни фізичної культури та спорту (Н.Щербань,УФКС-213), і про терміни-словосполуки з опорним компонентом автомобіль (Д.Карапай, Т-323). У низці виступів ішлося про актуалізовані функції української мови в час боротьби за незалежність (С.Іщенко, БК-233) і мову як засіб національної самоідентифікації українців (О.Трубай, ФЕУ-413), а також про нову емоційно-оцінну лексику на позначення ворога (М.Мацура, КНТ-213) і про стилістично знижену лексику в мас-медіа (К.Кириченко, ЕФ-313).

Робота студентської секції "Професійна комунікація" відбулася в атмосфері активного обміну інформацією з використанням різних сучасних засобів посилення уваги слухацької аудиторії і засвідчила якісний рівень НРС на кафедрі. І доповідачі, і слухачі обмінялися враженнями у своїх відгуках про участь в роботі секції ТН-2024.

У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Також, «Ще не вмерла Україна» Чубинського і Вербицького наряду з «Вічним революціонером» Франка та Лисенка, у виконанні хору Стеценка, лунали під час проголошення Акту Злуки у 1919 році. А в 1939 році «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.

15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного гімну. Тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», котрий запропонував тодішній президент Леонід Кучма. Законопроєктом пропонувалося затвердити як Державний Гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Президент запропонував змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Сьогодні Державний Гімн звучить на офіційних заходах і церемоніях, на спортивних змаганнях та публічних зборах, діти співають гімн України, переховуючись у бомбосховищах, під час ракетних обстрілів ворогом, а Захисники і Захисниці – на передовій.

Зараз, коли українські захисники воюють за територіальну цілісність, свободу та незалежність нашої країни, гімн має особливе значення для всіх і є тою духовною ланкою, що єднає нас із попередніми поколіннями борців за свободу.

Саме так звучить єдність та незламність української нації!

20 лютого 2014-го розпочалася активна збройна агресія росії проти України з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі Керченської протоки. Ця дата зафіксована на відомчій медалі Міністерства оборони росії «За повернення Криму». А в заяві Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року та в Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» 20 лютого 2014 року визначено днем початку російської агресії.

У лютому – березні конфлікт розвивався в Криму. Туди зайшли російські військові без розпізнавальних знаків; із місцевих жителів створювали та озброювали іррегулярні формування найманців, їх використовували разом із підрозділами збройних сил рф, дислокованими в Криму. На півострові встановили режим воєнної окупації.

Війна росії проти України почалася з Криму. Тимчасова окупація Автономної Республіки Крим та міста Севастополя російськими регулярними з'єднаннями й підрозділами, підпорядкованими міністерству оборони рф, підрозділами та спеціальними формуваннями, підпорядкованими іншим силовим відомствам рф, їхніми радниками, інструкторами та іррегулярними незаконними збройними формуваннями, озброєними терористичними бандами та групами найманців, створеними, підпорядкованими та фінансованими росією, та спроба його анексії, що триває вже 10 років, є актом кричущого порушення норм і принципів міжнародного права, суверенітету й територіальної цілісності України.

24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту рф, які охороняли морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків зс рф) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на Севастополь.

26 лютого на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної Ради Криму вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили світу про цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Наступного дня, о 5-й ранку до парламенту та уряду АРК увійшли регулярні військові формування рф і захопили будівлі.

28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців зс рф проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня підрозділи зс рф розпочали блокування українських військових частин та об’єктів на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини.

16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи налаштовані жителі півострова. 25 березня захоплено останню військову частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральник «Черкаси» ВМС України. Відтоді Автономна Республіка Крим і місто Севастополь окуповані збройними силами росії.

Метою російської агресії є не просто загарбання територій, а знищення нашої національної ідентичності, геноцид українського народу. Російська держава й ідеологія рашизму, яку сповідує російський політикум, офіційно заперечують існування українців як окремої нації, а ті, хто не погоджуються з цим, підлягають фізичному знищенню. На тимчасово окупованих українських територіях росіяни повторюють найгірші практики нацизму – масові розстріли, депортації, знущання з цивільного населення, умисне плюндрування та розкрадання приватної власності та цінностей. Різанина в Бучі, Ізюмі, масове знищення людей у Маріуполі стали наочним проявом геноцидної політики Москви. Звірства, воєнні злочини, зґвалтування, вчинені російськими загарбниками в Україні, шокували світ. Не маючи спроможності перемогти на полі бою, російська держава-терорист вдається до варварських обстрілів українських міст та критичної інфраструктури. Більшість ракетних атак були націлені на цивільні об’єкти. Руйнуючи нашу енергетику, російські терористи прагнуть спричинити в Україні гуманітарну катастрофу та суспільний хаос, знищити економіку та позбавити міста життя.

Повномасштабний напад пришвидшив консолідацію української нації. Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України та масового волонтерського руху. Перемога України – запорука світової стабільності. Шляхом брутального, демонстративного порушення норм міжнародного права, рф прагне демонтувати міжнародний порядок, заснований на правилах, зруйнувати єдність демократичних країн та повернути світ в епоху імперій, сфер впливу та колоніальних воєн. Замість сили права Москва прагне нав’язати світові право сили. Реалізація цього російського сценарію неминуче призведе до хаосу, воєн, конфліктів та глобальної нестабільності у світі. Враховуючи такі глобальні виклики, як зміна клімату, скорочення природних ресурсів, нестача продовольства, путінський сценарій поставить людство на межу катастрофи. Тому світ має об’єднатися – щоб зупинити росію. Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає свій європейський вибір, свої ідентичність і цінності як частину європейських. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу.

Українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську військову агресію. У лютому 2022 року чимало політиків на Заході були переконані, що ми не вистоїмо проти цієї навали. Але за два роки великої війни Збройні сили України захистили Київ, вигнали окупантів з півночі України, провели успішні Харківську та Херсонську наступальні операції. Сьогодні Україна ефективно стримує російську збройну агресію завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося, доки не звільнимо від окупанта останній сантиметр української землі. Тож наше суспільство має й надалі залишатися консолідованим для перемоги над агресором і розбудови демократичної правової держави в сім’ї європейських народів.

Вистояли – переможемо!

Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

Гідність людини є однією з найважливіших особистісних цінностей, закріплених у багатьох правових актах, в тому числі міжнародних. У Конституції України (стаття 3) гідність людини, як і її життя, здоров'я, честь, недоторканність і безпека, визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю. Фундаментальними міжнародними актами проголошується, що визнання гідності кожної людини та її рівних і невід’ємних прав є основою свободи, справедливості і загального миру. Наприклад, у статті 1 Загальної декларації прав людини (1948 рік) йдеться: “Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах”.

Почуття гідності та честі, право на самовизначення є головними цінностями українців. Ці риси об’єднують наших героїв – борців за свободу та незалежність України різних часів: Української революції 1917–1921 років, Холодного Яру і повстанців 1920–1930-х, Української повстанської армії, учасників дисидентського руху, Революції на граніті, Помаранчевої революції, Революції Гідності. Сьогодні, в умовах війни на сході України, маємо частіше згадувати доленосні події, які стали символом боротьби за свободу та гідність. Майдан перестав бути назвою місцевості. Він став символ Свободи. Саме тому Революцію Гідності, як і протестний рух 2004 року, і Революцію на граніті, можна вважати продовженням Української революції, визвольних змагань часів Другої світових війн. Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократичний європейський вибір.

Герої Небесної Сотні – уособлення людської, громадянської та національної відваги й самовідданості. Героями Небесної Сотні стали 107 загиблих. Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17. Євромайдан увійшов в історію України як символ і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Він укотре підтвердив те, що у найкритичніші та найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати власним життям заради майбутнього України як незалежної демократичної держави. Саме на 20 лютого припадає пік розстрілів Героїв Небесної Сотні у центрі Києва. Цього дня у середмісті столиці загинуло та отримало смертельні поранення 48 осіб.

Революція Гідності засвідчила: українці не просто обрали шлях до Європи, а й готові за нього боротися, відстоюючи власні права та свободи. У світі Україну почали сприймати як державу з власною самобутністю, історією та гідністю, здатну захистити суверенітет.

Тризуб є давнім українським символом. Його найдавніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю... Є також гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

Військо Запорозьке У XІV столітті почали формуватися геральдичні національні системи. Власний герб створило і Військо Запорозьке – козак з мушкетом (інша назва “лицар із самопалом”). Його зображували на військових печатках гетьманів та кошових отаманів у XVI – першій половині XVII століття. Від кінця XVII століття традиційний герб використовували як Городове так і Низове Військо Запорозьке, щоправда “низовики” додали ще зображення спису. Проте утвердженню власної геральдичної системи завадила повна ліквідація автономії Гетьманщини.

Українська Народна Республіка В українському діловодстві Тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату. Нею скріплювалися урядові документи. Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського. Із проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Він вважав, що гербом України має стати золотий плуг на синьому тлі як “символ творчої мирної праці”, навколо – історичні герби українських земель. Комісія розглянула кілька проектів, але обрала Тризуб. 6 січня 1918 року тризуб із хрестом над середнім “зубом” у 8-кутній рамці з’явився на перших грошах, випущених Українською Народною Республікою. Автором банкноти у 100 карбованців був художник-графік Георгій Нарбут. Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, питання про офіційне затвердження державної символіки потребувало негайного вирішення. Але через війну з більшовиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів не могли. 7 лютого Центральна Рада востаннє засідала в Києві. Під натиском ворога вона перебралася до Житомира, звідти – до Сарн і нарешті – до Коростеня. Там, 25 лютого 1918 року на засіданні Малої Ради (орган Центральної Ради, що діяв між сесіями) був затверджений Герб Української Народної Республіки. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лише опис. Майже через місяць 22 березня Мала Рада схвалила зображення герба авторства відомого художника Василя Кричевського – Тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковим вінком.

У міжвоєнний період Тризуб став символом боротьби українців за свободу. Його використовував Уряд УНР у еміграції та різні політичні організації. В тому числі на емблемі Організації українських націоналістів був Тризуб із мечем на місці середнього зуба. Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. У зв’язку з проголошенням Акта відновлення Української Держави похідним групам видали інструкції “Боротьба й діяльність ОУН під час війни” із зобов’язанням вивішувати Тризуби, національні й організаційні прапори на всіх “видних місцях” (будівлях державних установ). Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім головних уборах – мазепинках, петлюрівках, а також ременях. На них кріпили різного роду Тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із Тризубом.

В СРСР Тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму. У 1960–1980 роках КГБ неодноразово займалося справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із Тризубом ще й з написом “Ще не вмерла Україна, і слава і воля” – на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер – Дніпро); 23 квітня 1970 року – в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 7 січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.

Після відновлення незалежності України. 24 серпня 1991 року Тризуб як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України (разом із доданими зображеннями). Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави.

З науковими доповідями виступили виконавець НДР 06211 доцент кафедри Ірина ВОРОНЮК і керівник НДР. У підготовленій за матеріалами проведеного дослідження віртуальній презентації Ірини ВОРОНЮК було подано зібраний та впорядкований виконавицею ілюстративний матеріал про лексико-семантичні та граматичні особливості вузькоспеціальних термінів у галузі спорту. Увагу було зосереджено на процесах відродження в комунікації питомої термінолексики в цій сфері, що є актуальним для студентів відповідної спеціальності на практичних заняттях з УМПС.

Керівник НДР у підсумковому виступі обґрунтувала поліфункційність навчального тексту як основної мовнокомунікативної одиниці в освітньому просторі в умовах його дистанційного формату та виокремила обов'язкові складники інтегративної візії навчального тексту як вербального транслятора фахової інформації. Під час продуктивного обговорення доповідачами питань семінару було уточнено окремі визначення, критерії класифікації термінів, засади аналізу навчального тексту для забезпечення комунікації українською мовою та окреслено відповідно до завдань третього етапу НДР оптимальні варіанти змістової частини тез викладацьких і студентських доповідей на "Тиждень науки-2024".

Бій під Крутами – бій за майбутнє України. Завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ відповідно до Брестського договору 1 березня 1918 року українці звільнили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. В першій у XX столітті війні з російським агресором – радянською Росією – перемогла Українська Народна Республіка.

У Крутах вирішувалася доля молодої української держави. Кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір – виступили проти російської військової агресії, стали на захист України. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священників; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього чину.

Крути – символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в сучасній російсько-українській війні. Прикметно, що сміливість і жертовність крутянців порівнюють зі сміливістю та витривалістю оборонців Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».

29 січня на станції Крути більшовицький наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців. Тож участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців (разом понад 500 воїнів і 20 старшин). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі, гвинтівки. До них приєдналися близько 80 добровольців із загону Вільного козацтва з Ніжина. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 українських оборонців. Російські втрати тільки вбитими були щонайменше 300 загарбників.

Багато молодих патріотів – активних учасників відзначення дня пам’яті Героїв Крут зараз зі зброєю в руках крок за кроком наближають нашу перемогу над нащадками російсько-більшовицького агресора – рашистами. Тоді захисники української незалежності не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Сьогодні ми маємо завершити їхню справу. У нас є професійна, патріотична та вмотивована армія, міжнародна підтримка. І ми знаємо, що поразка у війні з Росією означає для українців репресії, Голодомор, депортації та знищення нашої ідентичності.

Сьогодні на захист України стали тисячі українців, які ще вчора були мирними людьми: вчителі, студенти, менеджери, бізнесмени, історики, співаки. Щира вдячність усім, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі.

Попри те, що за 100 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Бо наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. Й готове цей вибір захищати, кожен на своєму фронті – воєнному, волонтерському, історичному.

Проголошення Соборності 22 січня 1919 року, коли Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналися в соборну державу, увінчало прагнення до єднання українців, розділених кордонами тогочасних імперій. Ця подія повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році. Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки залишався ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів.

На початку ХХ століття українці об’єдналися після падіння імперій. Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги. Радянська та російська пропаганда протиставляла українські регіони, нав’язувала уявлення про різні “сорти” українців. Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає майбутнє. Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу. Коли ми, з різних регіонів, разом працюємо, боремося з окупантами, створюємо знакове і важливе, адже ціль у нас спільна: незалежна, демократична і соборна Україна.

Другою, рівнозначною за вагою подією, 22 січня ми згадуємо проголошення IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки, яке сталося у 1918 році. IV Універсал Української Центральної Ради став логічним етапом складного розвитку українського визвольного руху доби революції. Розпочавшись у березні 1917-го, він за один рік пройшов еволюцію від культурницьких вимог, ідей політичної автономії та федерації і зрештою до усвідомлення необхідності власної незалежної держави. Водночас, на проголошення незалежності значний вплив справили зовнішні обставини – збройна агресія більшовицької Росії, а також переговори в Бересті про мирний договір УНР з країнами Четверного союзу. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами. Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою.

“Наша єдність – наша зброя”!

Скориставшись черговим «перемир’ям» росіяни замінували і підірвали опори останнього терміналу, знищивши його остаточно. За час оборони аеропорту десятки тонн градів, снарядів важкої артилерії і російських боєприпасів летіло на цей об’єкт майже кожен день. Як правило через голови мирних донеччан, адже терористи, за бажанням свого лідера, стояли за їх спинами. «Люди витримали — не витримав бетон», — так про цю подію розповідають українські захисники.

За стійкість і незламність українських захисників назвали «кіборгами». Вони стали символом мужності та відданості ідеалам вільної та незалежної України.

У Донецькому аеропорту та селищі Піски протягом цього періоду воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», Добровольчого українського корпусу (ДУК) та інші.

У період з 18 до 21 січня 2015 року внаслідок підриву окупантами терміналу ДАП загинуло 58 кіборгів, тож 21 січня було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу, який був повністю зруйнований і не придатний для оборони.

Захищаючи Донецький аеропорт, загинули понад 200 українських захисників, поранено понад 500. Багатьох із них відзначено державними нагородами, деяких — посмертно. За час оборони аеропорту, з травня 2014 року по січень 2015 року, в його захисті по ротації взяли участь понад 2 500 військових і добровольців.

Сьогодні згадаємо тих, хто вистояв і хто власним життям мужньо тримав оборону Донецького аеропорту під час війни на сході України.

Нехай боїться ворог, бо ми незламні і непереможні! Низький уклін тим, хто боронить нашу країну... Пам’ятаємо і не дамо забути нащадкам!

Голодомор здійснило керівництво ВКП(б) та уряд СРСР у 1932–1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці.

Україна внаслідок геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодоморів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу.

Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям. Тобто розрахунок був на фізичне знищення нашої нації.

Через 90 років після Голодомору-геноциду росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю як таку. Для цього окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста.

І в 1932–1933 роках, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору. Путін застосовував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почалися терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей).

Інформаційні кампанії періоду Голодомору та нинішньої російської агресії дуже схожі. І тоді, і тепер росія розвернула масштабні дезінформаційні та пропагандистські кампанії для підготовки російської аудиторії до скоєння чи схвалення звірств, а також приховування злочинів. Як тоді, так і нині Росія розраховує на атмосферу байдужості на заході, силу страху перед своєю міццю та намагається створити паралельну штучну інформаційну реальність, далеку від дійсності.

Та сьогодні весь цивілізований світ допомагає Україні, а ми, українці, маємо власну державу, Збройні сили, згуртовані та всі разом працюємо на перемогу. І завдяки цьому успішно протистоїмо путінському геноциду. Пам’ятаючи про злочини комуністичного тоталітарного режиму, сьогодні ми всі сили спрямовуємо на підтримку наших захисників.

В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору. Станом на жовтень 2023 року визнали Голодомор 1932–1933 в Україні актом геноциду парламенти 28 держав.

Долучаючись до вшановування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років, викладачі кафедри українознавства та ЗМП: проф. Дєдков М.В, доц. Спудка І.М., ст. викл. Сигида Г.А. 21-24.11.2023 р. в гр. ГФ-112, 113сп, 212, БАД-512, 522, 532, КНТ- 112, 122, 222, КНТ-132, 812, М-112,122, ФЕУ-213, 413 на лекційних і практичних заняттях нагадали студентам про ці трагічні сторінки в історії України ХХ ст. й підкреслили їх жахливі наслідки для українського народу

Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!

Поетичне слово Григорія Лютого особливо актуальне в наш час. Про що б ми не говорили: про українську національну ідею, про патріотизм, любов до Батьківщини, про загальнолюдські цінності — на всі питання можемо знайти відповідь у його творах. Приємно, що під час заходу згадали гімн Національного університету «Запорізька політехніка», текст якого у 2000 році написав Григорій Лютий, а запорізький композитор Анатолій Сердюк поклав його на музику. Вийшла гарна мелодія із глибоким змістом. Уперше «Vivere est cogitare» прозвучав під час святкувань, присвячених 100-річному ювілею «машинки». Наразі проведення таких заходів надзвичайно важливе, оскільки це сприяє формуванню нового етичного мислення й об'єднанню суспільства завдяки українському поетичному слову. Уперше в такому заході взяли участь студенти факультету комп'ютерних наук і технологій, тому написали відгуки про участь у міжфакультетському круглому столі «З Україною в серці: творчість, яка надихає (сторінками поезій Григорія Лютого)».

***

Хотіла б висловити велику подяку організаторам за проведення заходу, присвяченому Дню української писемності та мови. Я змогла поринути в дивовижний світ творчості Григорія Лютого. Круглий стіл був насичений цікавими моментами: від виставки робіт письменника до захопливого знайомства з його творчою спадщиною через презентації, відеоматеріали та поетичні читання. Особливо вразив виступ Яни Яковенко, поетеси та голови Запорізького відділення Об'єднання молодих батьків "Берегиня Роду". Її пристрасть і відданість українській літературі та культурі передавалися присутнім. Цей захід справив неймовірне враження, зануривши мене у світ слова та творчості, залишивши слід у моєму серці (Кордік Уляна, ФКНТ-223).

***

Я долучилася до заходу та отримала багато позитивних вражень, незвичайних емоцій. Відмінно структурована програма, яка поєднала в собі захопливі демонстрації та виступи. Організація на вищому рівні. Велика подяка організаторам та команді за те, що створили такий неповторний та незабутній досвід для присутніх. Я отримала не тільки нові знання, але й неймовірне задоволення. Дякую за чудовий час! (Шевченко Наталія, ФКНТ-223).

***

Захід, присвячений Дню української писемності та мови, залишив у мене глибокі враження. Це був мій перший досвід участі в подібних заходах, і він виявився неймовірним. Особливо мене вразила активність та організованість студентів різних факультетів, які взяли в ньому участь. Кожна презентація була унікальною, наповненою новою інформацією, яка не дублювалася в інших виступах. Інформація про Григорія Лютого та його творчість виявилася цікавою. Після заходу в мене з'явилось бажання детальніше ознайомитися з творчістю цього автора. Я щиро сподіваюсь, що подібні заходи також будуть проводитися в майбутньому (Шевченко Родіон, ФКНТ-223). *** Мені пощастило бути запрошеним на міжфакультетський круглий стіл «З Україною в серці: творчість, яка надихає». Під час заходу учасники занурилися в атмосферу творчості та величі майстра поезії Григорія Лютого. У своїх віршах він розвивав теми рідної землі та Батьківщини. Прослухавши презентації, які підготували студенти різних факультетів нашого університету, мене найбільш вразив вірш «Залишайте себе на землі», де поет закликає своїх читачів залишатися присутніми на землі в наступних поколіннях, у своїх вчинках та справах. Особливо цікаво було дізнатися, що гімн Національного університету «Запорізька політехніка» створений на вірші Григорія Лютого. На зустрічі ми також познайомилися з Яною Яковенко, яка була особисто знайома з поетом (Самойлов Владислав, ФКНТ-223).

***

Міжфакультетський круглий стіл був дуже насиченим та цікавим. До цього заходу я не був ознайомлений із творчою спадщиною Григорія Лютого, тому такі заходи дуже корисні та пізнавальні для студентів. Я дуже радий, що відвідав його і надалі всім рекомендую долучатися до таких заходів (Гайлунь Владислав, ФКНТ-213).

***

Мені дуже сподобався захід, який розповів нам про життя та творчість нашого земляка Григорія Лютого, вразило те, як активно й організовано взяли участь студенти різних факультетів, підготувавши змістовні презентації. Я ніколи раніше не чув про Григорія Лютого та його творчість, а після сьогоднішнього заходу в мене з'явилось бажання прочитати поезії цього автора. Мене зворушила розповідь Яни Яковенко про Григорія Івановича Лютого. Коли я слухав її історії, то занурився в поетичний світ митця (Мамонт Владислав, ФКНТ-223).

Із вітальними промовами виступили декан ГФ - професор кафедри "Українознавство та ЗМП" М.В. Дєдков, декан ФБАД - доцент В.О.Савченко, керівник відділу студентської науки С.Вичужаніна і модератор наукового заходу Г.С.Онуфрієнко.

У засіданні круглого столу взяли участь близько 40 студентів 1-3 курсів бакалаврату, а також магістратури з п'яти факультетів - ГФ, ФБАД, ЮФ, ФСН, ФУФКС . Цього року у виступах онлайн було використано інтерактивні ресурси мовної комунікації , переконливі презентації, цікаві аудіозаписи та відеофрагменти, самостійно складені діаграми, графіки, порівняльні таблиці, схеми та архівні фотографії з українських діаспор, малюнки тощо.

Розпочали естафету публічних презентацій представники команди ГФ - першокурсники Микита Хмура, Катерина Дзецина, Даниїл Шаля, Вероніка Довгоноженко, Кирило Шмалько, Таїсія Сергієнко. Було поінформовано і про найцікавіші факти з історії української писемності та мови в колоритній презентації "Нашого цвіту по всьому світу"; і комплексно висвітлено лексикографічний, перекладацький і письменницький доробок великого "Вартового" українського слова Бориса Грінченка напередодні 160-річчя від дня його народження; узагальнено дані про українців за кордоном — вимушених переселенців та представників діаспори, про відомих українських вчених, які вимушено працювали за межами рідної країни; і розказано про любов до української культури, української народної пісні Квітки Цісик, яку справедливо називають "золотим голосом України в Америці"; і розкрито історію походження словесних формул ввічливого звертання до адресата в українській мові та їхні особливості в різних сучасних дискурсах.

Далі естафету підхопили представники команди ФБАД з першого і другого курсів - Віталіна Башеєва, Вікторія Ковтун, Олег Скітович, Олексій Скиба. Було проаналізовано унікальний діалектний колорит української мови, наведено цікавинки про степовий український діалект та проілюстровано аудіозаписами особливості різних діалектів; досліджено в порівняльному аспекті схожість української мови з іншими західнослов'янськими мовами і зокрема на прикладі аудіозаписів Шевченкового «Заповіту» різними слов’янськими мовами; розкрито особливості медіатексту та роль медіаграмотності у сучасній вищій освіті. Студентка третього курсу спеціальності "Журналістика" Наталія Фоменко від команди ФСН поінформувала про новомову як інструмент пропаганди агресора і зосередила увагу на ролі української мови як маркера національної ідентичності в умовах воєнного часу в Україні. В презентації другокурсниці Поліни Возняк від команди студентів ЮФ було представлено матеріали порівняльного дослідження актуалізованих часом понять «воєнний стан», «стан війни», «воєнний час» і розтлумачено їхні дефініції. Презентацію другокурсниці Яни Нижник від студентів ФУФКС було присвячено новітнім медіатекстам у контексті ворожої пропаганди в умовах воєнного стану в Україні.

В обговоренні проблематики круглого столу взяли участь і студенти, і наукові керівники студентів - доцент кафедри "Журналістика" Г.М.Волинець, доцент кафедри "Українознавство та ЗМП" І.О Воронюк, керівник відділу студентської науки С.Вичужаніна. Модератор круглого столу Г.С.Онуфрієнко резюмувала роботу круглого столу, подякувавши всім його учасникам, та запропонувала ознайомитися з новою віртуальною презентацією "Перлини сучасної української літератури", яку підготувала наукова бібліотека Запорізької політехніки.

У своєму заключному слові модератор круглого столу повідомила корисну й цікаву нову інформацію про сучасну українську літературу в світі, а саме: американське видавництво River Paw Press надрукувало антологію «Соняшники: українські вірші про війну, спротив, надію та мир» та започатковує часопис «Уява» - щодворічне ілюстроване видання української поезії англійською мовою та мовою гінді; у Франції вийшла друком двомовна антологія української поезії «Україна. 24 поети для однієї країни», а в Австрії — збірка українських есеїв про війну в хронологічному порядку за 2014-2022 роки «Україно, моя любове. Голоси вільної нації".

Спілкуймося українською, вивчаймо, шануймо і захищаймо рідну українську мову! Сильна мова - міцна держава!

На секції було заслухано й обговорено 11 доповідей за актуальними темами : Шевченків всесвіт як почасове джерело творчого натхнення дизайнерів; різновиди та функції українських неологізмів в умовах воєнного стану; особливості мовної комунікації на базових локаціях дизайну; проблема самоідентифікації (роман Ю.Андруховича "Московіада"); стилістично забарвлена лексика в журналістських матеріалах про війну; українізми як специфічний стилістичний ресурс; реклама як вияв ставлення до літніх людей; вербальні і невербальні засоби комунікації; роль і функції читання як джерела розвитку комунікативної компетентності; пісенна творчість періоду російсько-української війни.

Кожний доповідач супроводжував свій публічний виступ презентацією, які вирізнялися в тому числі і за джерелами підготовки:1) розроблені самостійно студентами в процесі наукової роботи; 2) взяті як готові відеоматеріали з інтернет ресурсів. Більшість доповідачів під час своєї презентації були візуалізовані на екрані та вільно, а не зачитуючи написане, викладали підготовлений науковий матеріал, коментували слайди своєї презентації, акцентували увагу слухачів на важливих моментах, відповідали на запитання. Секретар секції упродовж засідання зробила фото з екрану для створення галереї .

Обговорення доповідей як обов'язковий компонент усіх наукових конференцій відбулося у формі реального діалогу/полілогу. Студенти, викладачі, керівник секції ставили запитання доповідачам, зокрема, такі: чому обрали саме цю тему? як доповідь пов'язана з комунікацією в обраній професії? як довго працювали над темою? яка історія появи окремих новотворів? який фрагмент твору найбільше вразив і чому? з яких джерел взято статистику для таблиць? які бачите перспективи виконаної роботи?наскільки є актуальною обрана тема для вашої спеціальності? Запитання підтвердили, що присутні уважно слухали й обдумували почуте та побачене, що тема зацікавила, що виникла потреба в уточненнях, додаткових поясненнях до слайдів або ж що проблема є дискусійною. Найбільш активно ставили запитання доповідачам першокурсниці з ЮФ Сацюк Анастасія та Ковальська Альбіна. Майже всі доповідачі надали повні відповіді по суті запитань. У своїх відгуках присутні відзначили студентів, у чиїх секційних доповідях висвітлено як найбільш актуальні в наш час проблеми, так й обов'язково прокоментовано слайди презентації та надано повні й коректні відповіді на всі поставлені запитання : Софію Васильченко (ЮФ-111) та Іллю Пархоменка (ФКНТ-212), Вікторію Ковтун (ФБАД-532) і Максима Северина (ФКНТ-132), Маргариту Грицаєнко (ФСН-112) та Олексія Дев'яніна (ФКНТ-132), Ігоря Степанова (ФКНТ- 112), Анастасію Силюкову (ФБАД- 532), Богдана Живолупа (ФКНТ-122). У презентації про рекламу студента Дана Дуліди (ФЕУ- 412) було використано найбільшу кількість відеороликів, картинок з інтернет ресурсів.

Отже, секція "Професійна комунікація" досягла поставленої комплексної мети як актуальна та ефективна сучасна форма залучення студентів до самостійної наукової роботи в координатах академічної доброчесності і як потужний додатковий ресурс для практичного вдосконаленння тих важливих у кожній професії компетентностей, на які спрямовано матеріали змістових модулів 1 та 2 обов'язкової для всіх здобувачів вищої освіти навчальної дисципліни УМПС : вміти вправно використовувати засоби наукового стилю української літературної мови, самостійно готувати й оприлюднювати публічний виступ з презентацією та коментувати її, за чинними нормами і правилами брати участь у науковій дискусії, формулювати запитання та коректно відповідати на них тощо. Першокурсники зазначили, що вперше взяли участь у науковій конференції і набули потрібного в навчанні та професії досвіду.

Керівник секції - доцент Галина Онуфрієнко, секретар секції - студентка Вікторія Ковтун

Уважно вислухала всі доповіді з презентаціями. Найбільше сподобалася перша презентація на тему "Шевченків всесвіт як позачасове джерело творчого натхнення дизайнерів української медійної сфери". Доповідачка, студентка першого курсу, в новому ракурсі розкрила тему, було цікаво її слухати, як і нині Тарас Шевченко надихає усіх своїми картинами та як в його віршах знаходять сакральний сенс Збройні Сили України. Спокійно та чітко відповіла на всі запитання, які адресували їй і викладачі, і студенти.(МАРІЧЕВА ДІАНА, ФСН-212)

Хотів би висловити велику подяку організаторам конференції за можливість виступити й продемонструвати результати нашого дослідження "Самоідентифікація (за романом Юрія Андруховича "Московіада)". Було дуже цікаво й пізнавально слухати доповіді інших учасників, а особливо мені сподобався виступ студентки 2 курсу юридичного факультету Васильченко Софії "Лексичні новотвори в умовах воєнного стану: функції, різновиди, роль у боротьбі українського народу з агресором". Вона проаналізувала появу неологізмів на сучасному етапі, розтлумачила їх значення та походження. Багато з цих слів я і не знав. Дякую за запрошення! (ПАРХОМЕНКО ІЛЛЯ, ФКНТ-212)

Такі наукові конференції є дієвим способом обміну корисної для студентів інформації, надають можливість поділитися з іншими доповідачами матеріалами самостійної роботи, дізнатися цікаве та нове від студентів іншого фаху. Особливо важливою є робота студентів саме з вивчення проблем термінології, лексики, неологізмів, оскільки маємо усвідомлювати важливість рідної мови, яка насамперед є ідентифікатором нашої нації, вербальним засобом, що боронить на інформаційному фронті нашу країну від агресора в період воєнного стану. (ВАСИЛЬЧЕНКО СОФІЯ, ЮФ-111)

; Мої враження від участі у першій для мене науковій конференції були дуже позитивними та стимулюючими. Я отримав багато корисної інформації та нових знань з доповідей учасників. Особливо запам'яталася доповідь на тему "Лексичні новотвори в умовах воєнного стану: функції, різновиди, роль у боротьбі українського народу з агресором". Виклад теми був цікавим та практично важливим. Доповідачка вдало змогла розповісти, як умови війни можуть впливати появу нових слів та яку роль вони можуть відігравати в боротьбі з агресором. (ГАМАЮНОВ ВЛАДИСЛАВ, ФСН-212)

Мені дуже сподобалася сьогоднішня конференція. Всі студенти були підготовлені належним чином, але найбільше мені запам'яталася доповідь Вікторії Ковтун з групи БАД-532 на тему "Шевченків всесвіт як позачасове джерело творчого натхнення дизайнерів української медійної сфери". Доповідачка сама розробила презентацію, а не скористалася готовою, в якій переконливо подала свою концепцію сайту, який популяризуватиме творчість Тараса Шевченка в наш час. І це зробила дуже професійно. Її презентація була дуже живою, студентка говорила на основі своїх знань, міркувань, а не зачитувала текст. Ця робота на високому рівні заслуговує уваги інших дослідників. (ДРЯБОВА ХРИСТИНА, ЮФ-112)

Дуже дякую за надану можливість взяти участь у науковій конференції. Найбільше сподобався виступ Пархоменка Іллі "Проблема самоідентифікації в романі Ю.Андруховича «Московіада», цікава тема, влучні ілюстрації та приклади, чітка позиція щодо обраної теми та впевнена аргументація своїх думок у відповідях на запитання. (СЕВЕРИН МАКСИМ, ФКНТ -132).

Це перша наукова конференція, на якій я побувала, і вона дуже сподобалася мені, бо всі доповідачі професійно поставилися до презентації своїх доповідей. (КРЮЧКОВА ЯНА, ФСН-212) Уперше побував на такому заході. Більшість наукових виступів було підготовлено на високому рівні. Хотілося виділити доповідь Степанова І. з групи ФКНТ-112 "Стилістично забарвлена лексика в журналістських матеріалах про війну", з якої цікаво було дізнатися про підвищення інтересу до української мови по всьому світу. (ЖИВОЛУП БОГДАН, ФКНТ-122)

Участь у науковій конференції - новий для мене, проте цікавий і корисний досвід. Під час онлайн зустрічі студентів різних факультетів, спеціальностей та курсів на секції "Професійна комунікація" було обговорено актуальні теми і в період воєнного стану (зокрема, про лексичні новотвори в умовах воєнного стану, їх функції, різновиди і роль у боротьбі українського народу з агресором), і для обраного мною фаху (наприклад, про мовнокомунікативні особливості провідних професійних локацій у сфері сучасного графічного дизайну). Проте сподобалося мені бути не лише слухачкою, а й доповідачкою з креативної науково-дослідної теми, пов'язаної з моїм фахом, - "Шевченків всесвіт як позачасове джерело творчого натхнення дизайнерів української медійної сфери", також готувати фото для галереї й колажів, виконуючи обов'язки секретаря цієї секції. По-перше, цікаво й корисно було більш детально й поглиблено дослідити як біографію Тараса Григоровича, так і наявні в мережі різні сайти, присвячені цій геніальній постаті. По-друге, за творчої підтримки й конкретної допомоги мого наукового керівника - Галини Сергіївни Онуфрієнко, підготувати саму доповідь, розробити концепцію проєкту сайту з популяризації творчості Тараса Шевченка, а потім і саму презентацію нової концепції та вперше взяти участь у науковій конференції загальноуніверситетського рівня. (КОВТУН ВІКТОРІЯ, ФБАД-532)

На секції панувала поважна, ввічлива та відкрита атмосфера. Участь у роботі секції на конференції ще більше переконала нас, що наукова комунікація - це дуже важлива частина будь-якої професії і що для досягнення успіху в роботі необхідно мати як високий рівень знань та навичок у своїй галузі, так і вміти ефективно спілкуватися з колегами, клієнтами та діловими партнерами. Конференція надала багато важливої інформації про різні аспекти професійної комунікації та спілкувальний досвід, вона була корисною та пізнавальною для нас. (КОВАЛЬСЬКА АЛЬБІНА, САЦЮК АНАСТАСІЯ, ЮФ-112)

На попередньому (університетському) етапі цього щорічного міжнародного конкурсу, який було проведено 29 листопада 2022 р., студентка Вікторія Ковтун теж здобула перемогу, як і студент Ілля Пархоменко з групи КНТ - 212 (наук.кер.- канд.філол.наук, доцент, доцент кафедри українознавства та ЗМП ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА БІЛЕНКО).

Обидва тури (онлайн та офлайн) обласного етапу ХІІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка відбулися з дотриманням усіх необхідних безпекових умов для учасників. Організатори конкурсу - департамент освіти і науки Запорізької облдержадміністрації, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Запорізький національний університет. Незважаючи на складну обстановку у Запорізькій області, організаторам вдалося спільно з органами управління освітою області, педагогічними колективами, батьківською громадськістю залучити до участі значну кількість здобувачів освіти. Зокрема, за попередніми заявками було зареєстровано близько 700 претендентів - учнів 5-11 класів закладів загальної середньої освіти і студентів закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої (гуманітарний і негуманітарний профілі), вищої освіти (гуманітарний і негуманітарний профілі). Для участі в очному турі обласного етапу цього щорічного з 2010 р. міжнародного конкурсу було відібрано за результатами першого етапу 191 особу, безпосередньо в аудиторії ЗНУ писали роботи 108 здобувачів освіти. Відповідно до високих балів, здобутих на на обох турах ІІ ( обласного) етапу ХІІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка , перше місце присуджено студентці нашого університету ВІКТОРІЇ КОВТУН - здобувачці вищої бакалаврської освіти негуманітарного профілю з навчальної групи ФБАД-532 (наук.кер.- д- р філос. у філол.науках, доцент, доцент кафедри українознавства та ЗМП ГАЛИНА СЕРГІЇВНА ОНУФРІЄНКО). На першому (університетському) етапі цього міжнародного конкурсу, який проведено 29 листопада, студентка Вікторія Ковтун здобула перемогу, як і студент Ілля Пархоменко з групи КНТ - ...2 (наук.кер.- канд.філол.наук, доцент, доцент кафедри українознавства та ЗМП ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА БІЛЕНКО). Переможці в різних номінаціях на другому (обласному) етапі ХІІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка рекомендовані до участі у фінальному (загальнодержавному) етапі, який заплановано провести на початку 2023 року. Вітаємо Вікторію Ковтун з перемогою на другому етапі ХІІІ Міжнародного мовно-літературного творчого конкурсу імені Тараса Шевченка, що відбувався очно в навчальній аудиторії, і бажаємо якнайкраще підготуватися до його фінального етапу у 2023 р.

У своєму творчому доробку він возвеличував працю як єдине джерело щасливого життя, особливо якщо ця праця відповідає природнім нахилам, тобто є «сродною», яка «потрібне робить неважким, а важке непотрібним» (байка «Бджола і Шершень»). Поет засуджував лінь, ледарство, крадіжки та інші людські вади. Найбільшим багатством людини, на думку Григорія Савича, є воля, адже ніяке золото не може замінити «вольності», бо «все злото проти свободи – лиш болото» «(ода De libertate)». Це були не просто слова,а стиль його життя, бо свобода означала для нього бути вільним від усього, що пригнічує людину, –грошей, майна, кар’єри, залежності від інших людей. Вільним у всьому залишався Григорій Сковорода все своє життя. В юності він відмовився від кар’єри в Петербурзі при імператорському дворі, спокійно заявивши посланцеві цариці: «Я не покину України – мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця». У відповідь на спокуси високими світськими посадами Сковорода зазначав, що «світ подібний до театру», і для нього найкраща роль людини «низької, простої, безтурботної, самітної». На пропозицію ченців Києво-Печерської лаври стати «стовпом церкви і прикрасою обителі» прозвучало сковородинське:

«Я стовпотворіння собою умножати не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому…».

Не даремно за його заповітом на надмогильному камені висічено: «Світ ловив мене, та не спіймав». Григорій Сковорода залишив по собі багато мудрих висловлювань, що стали афоризмами, і залишаються актуальними на сьогодні:

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

Не за обличчя судіть, а за серцем. Не вчи яблуню родити яблука.

Любов виникає з любові.

Серед мов світу важливе місце посідає українська мова, яка має свою прадавню історію. Вона одна з найбагатших та найдосконаліших на всіх рівнях – фонетичному, лексичному, морфологічному.

Наша мова має три етапи тисячолітньої історії розвитку української орфографії: давньоукраїнський (Х - ХІV ст.), староукраїнський (кінець ХІV ст. - ХVІІІ ст.), новоукраїнський (ХІХ - ХХІ ст.); уже наприкінці ХІ ст. сформувався східнослов’янський узус, який відбивав особливості живомовної звукової системи, поширеної не лише у світському, зокрема діловому письменстві, а й у церковному.

Вивчення української мови особливо актуальне на сьогодні, коли багато українців усвідомлює свою національну ідентичність, повертається до рідних джерел, вивчає українську мову й активно нею спілкується. Доброю традицією в Україні стало написання Радіодиктанту національної єдності, започатковане у 2001 році, до написання якого долучаються сотні тисяч українців усього світу – від України до Канади, Америки, країн Західної Європи... Цього року участь у диктанті, який традиційно проводиться 9 листопада, має ще й велике символічне значення. Диктант об’єднав українців та представників багатьох народів різного віку, і це ще раз підтвердило єдність українського народу та підтримку всього світу в нашій героїчній боротьбі за незалежність і волю нашої Держави. Активну участь у написанні Диктанту взяли викладачі та студенти усіх факультетів нашого університету. Кількість учасників сягає понад 100 осіб. І не важливо, який рівень грамотності виявили студенти, бо найголовніше – це демонстрація поваги, любові до рідної мови, до нашої культури та історії.

Дякуємо всім, хто долучився до цієї акції патріотизму і небайдужості до духовних цінностей України!

На пленарному засіданні виступили юристи та лінгвісти з різних міст України та ЗВО. У центрі уваги науковців постали, зокрема, і такі вельми актуальні в наш час проблеми: - захист української мови в контексті захисту української державності в сучасних умовах (доповідач - професор, доктор юридичних наук, академік НАПрН України, член- кореспондент НАПН України Костицький М.В.), - адаптація українського законодавства до стандартів ЄС: лінгвістично-просвітницький вимір (доповідач - професор, доктор юридичних наук, академік НАПрН України Шакун В.І.), - правові аспекти функціювання української мови в умовах воєнного стану (доповідач - судовий експерт Тернопільського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України Тарнавський Р.В.), - курс "Основи законодавчої лінгвістики" та його роль у професійній підготовці українських нормопроєктувальників (доповідач - головний науковий співробітник відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України, кандидат філологічних наук, доцент Артикуца Н.В.), - багатоголосся України: дискурс нормативного регулювання (доповідачка - доцентка кафедри української мови НУ" Києво- Могилянська академіїя", кандидатка філологічних наук, доцентка Доценко О.Л.). Матеріали доповідей учасників цієї вже щорічної всеукраїнської науково-практичної конференції вийдуть найближчими днями друком у форматі збірника та в електронному варіанті

Розпочала семінар його організаторка, доцентка кафедри українознавства та ЗМП Онуфрієнко Галина Сергіївна, акцентувавши увагу присутніх на тому, що українська мова – найважливіший національний ідентифікатор, завдяки якому українська нація вирізняється з-поміж інших, усвідомлюючи себе самодостатнім суб’єктом історії, а у воєнний час українська мова як могутня вербальна зброя народу в боротьбі за свою рідну землю нагадує, за влучним порівнянням відомої української соціолінгвістки, професорки НУ" Києво-Могилянська академія" Лариси Масенко, "байрактар", стаючи важливим елементом спротиву; коли під загрозою опиняються людські життя та помешкання, вона залишається «домом буття», прихистком духу, сховищем стійкості та укриттям від смислових руйнувань. Гумор українського народу, за словами професорки Лариси Масенко, став у період воєнного стану в країні своєрідною «смисловою ППО», що допомагає захищатися від російської пропаганди і зберігати силу духу. Зі своїми доповідями у популярному нині форматі презентації виступили студенти різних курсів і спеціальностей. Активну допомогу студентам у підготовці матеріалів для доповідей з наукової, науково-популярної, публіцистичної, культурологічної, художньої проблематики та в оформленні презентацій надали студентам наукові керівники - доцентки кафедри українознавства та загальної мовної підготовки університету Тетяна Григорівна Біленко і Галина Сергіївна Онуфрієнко. Студент-першокурсник Носенко Костянтин ( ГФ-212) переконливо проілюстрував метафоричність нової української лексики, влучно порівнявши її з унікальною мовотворчістю запорозьких козаків; студентка-другокурсниця Васильченко Софія (ЮФ-111) аргументовано поінформувала про найпоширеніші способи творення неологізмів у час воєнного стану в країні та виокремила ті з неологізмів, що можуть потрапити як терміни в юридичний тезаурус; студент Северин Максим (КНТ- 132) у яскравій, колоритній презентації розповів про вплив української фразеології на інші мови світу; студент Пархоменко Ілля (КНТ- 212) побудував свій виступ за матеріалами виконаної для участі в університетському конкурсі наукової роботи про самоідентифікацію за романом Юрія Андруховича "Московіада "; студент Дев'янін Олексій (КНТ- 132) жваво розповів про пісенну творчість української молоді у час війни 2022 року, а студентка Панченко Ірина (КНТ -212) - про нову українську поезію, що віддзеркалює теперішній воєнний час і боротьбу українського народу. Атмосфера на семінарі була активною, творчою, натхненною. Кожному доповідачеві модератори семінару адресували цікаві запитання, зокрема, такі: Яку літературу ви як доповідач опрацювали, щоб підготувати презентацію? Чому обрали саме цю тему для доповіді? Як готували наочність? Що було найскладнішим у підготовці доповіді з презентацією? Чи мали ви попередній досвід публічного виступу? Чи плануєте продовжувати вивчення цієї проблеми? Доповідачі впевнено відповідали на запитання. Слухачі уважно розглядали всі демонстрації на екрані, занотовували корисне та цікаве, щоб після семінару підготувати свої обґрунтовані відгуки у письмовій формі. Резюмуючи роботу наукового семінару, його організаторка поінформувала про різні види студентської наукової роботи у період навчання в університеті, про пріоритети в студентській науковій роботі та академічну доброчесність, надала корисні рекомендації з успішної підготовки до участі з доповідями на секції "Професійна комунікація" на щорічній науковій конференції в університеті "Тиждень науки" у квітні. І доповідачі, і слухачі обмінялися своїми враженнями про свою участь у міжфакультетському студентському науковому семінарі з актуальних проблем функціювання мови в сучасних умовах.

ВІДГУКИ СТУДЕНТІВ

Хотів би висловити велику подяку організаторам наукового семінару за можливість виступити й продемонструвати результати нашого дослідження "Самоідентифікація (за романом Юрія Андруховича "Московіада)". Було дуже цікаво й пізнавально слухати доповіді інших учасників, а особливо мені сподобався виступ студентки 2 курсу юридичного факультету. Вона проаналізували появу неологізмів на сучасному етапі, розтлумачила їх значення та походження. Я багато з них не знав. Дякую за запрошення! (Пархоменко Ілля, ФКНТ-212 )

Доповідь студента ГФ Носенка Костянтина була послідовною та чіткою, підібрана інформація досить корисна та цікава, візуальне оформлення приємне оку. Неабияким плюсом були подані списком використані джерела. Дуже порадувала вступна частина його доповіді та належне звернення до слухацької аудиторії (Супоніна Альбіна, ГФ-312).

Кожна з презентацій на семінарі має свої переваги, але з кожної я зміг дізнатися багато нового. Кожну тему було повністю розкрито, доповіді були виголошені на високому науковому рівні. Найбільше сподобалася доповідь студента КНТ Северина Максима, в якій він розкрив важливу роль української мови в сучасному світі. Я дякую організаторам і студентам, які виступили на семінарі. Бажаю їм успіху в подальших наукових дослідженнях ( Дубінін Ярослав, ЕФ-412а).

Мені дуже сподобалася презентація студентки другого курсу ЮФ Васильченко Софії. Було видно, що вона добре і відповідально працювала над своєю роботою. Все в її презентації було сказано за темою (Кизима Світлана, ГФ-312). Мені сподобався виступ студентки 2 курсу Софії. З її доповіді я дізнався багато нових для мене слів. Її доповідь була дуже інформативна, коротка та зрозуміла завдяки схемі. Сподобалась точність у висловлюваннях, наведення достовірних даних (Шишкін Іван , ЕФ-412А).

Усі студенти, які виступили на цьому семінарі, підготували чудові презентації. Кожен з них успішно впорався з пошуком інформації та статистики. Найбільше мені сподобалося презентація Софії Васильченко . Я дізналася багато нового (Холоста Олеся, ГФ-312).

16.11.2022 року я вперше взяв участь у науковому семінарі до Дня української писемності та мови. Завдяки корисним порадам наукового керівника зумів підготувати презентацію і виступити. Я зрозумів, як правильно зібрати та подати матеріал презентації, як працювати з незнайомими слухачами. Було нелегко, але завдяки допомозі наукового керівника я зміг подолати всі труднощі. Дуже вдячний за надані численні наукові консультації Галині Сергіївні (Носенко Костянтин, ГФ-212).

Розпочала круглий стіл його організаторка і модераторка, доцентка кафедри українознавства та ЗМП Онуфрієнко Галина Сергіївна , акцентувавши увагу присутніх на історії цього державного свята та традиціях його відзначення в нашому університеті. Зі своїми презентаціями до Дня української писемності та мови, що старанно готувалися впродовж місяця, виступили студенти першого курсу ГФ Солоп Богдан (ГФ-112), Носенко Костянтин (ГФ -212 ) та студентка другого курсу ЮФ Васильченко Софія (ЮФ-111). У різних за форматом презентаціях студентів, підготовлених під науковим керівництвом доцента Онуфрієнко Галини Сергіївни, висвітлено актуальні проблеми функціонування та розвитку української мови в умовах воєнного стану, нові тенденції творення лексики. Так, у науковій презентації другокурсниці ЮФ Софії Васильченко йшлося про нову лексику в масмедійних джерелах, яка активно поповнює словниковий склад сучасної української мови саме в публіцистичному функційному стилі, починаючи з 24 лютого 2022. Зібрані приклади неологізмів студентка продемонструвала на екрані, лексичне значення кожного пояснила (серед них - байрактарити, наволонтерити, пінг-понгова дипломатія, діпфейк та інші), прокоментувала підготовлену схему на екрані про види цих неологізмів, відповіла на запитання. Студент Калакай Кирило ( ГФ-212) доповнив прикладами групу неологізмів, що є лексичними запозиченнями на позначення воєнної техніки, якою інші країни надають допомогу Україні. Першокурсник ГФ Богдан Солоп у ґрунтовній науково-популярній презентації про спільне і відмінне у фонетиці та лексиці української й польської мов зосередив увагу учасників на різних етапах взаємодії словникового складу цих слов'янських мов, навівши цікаві приклади взаємовпливу мов, назвавши українські слова та фразеологізми, що запозичені польською мовою, і пояснивши відмінності звукових систем цих мов. У презентації було доцільно використано для демонстрації на екрані різні види наочності: книги, портрети українських дослідників, схеми, таблиці, фотослайди. Богдан переконливо відповів на всі запитання: чому обрав цю тему презентації, як сам вивчає нині польську, у зв'язку з чим висвітлена проблема набула посиленої актуальності для українців, які практичні рекомендації сам може надати з вимови польських звуків. Завершив свою презентацію привітаннями з цим державним святом на українській мові та в перекладі польською. Першокурсник ГФ Носенко Костянтин зробив оглядову презентацію про особливий вид номінацій в новій лексиці , яка з'явилися у 2022 р. як метафоричне віддзеркалення війни . Виступ студента супроводжувався демонстрацією нещодавно укладених журналістами електронних словників нових слів за матеріалами новинних радіопередач і телепрограм, студент вказав сайти, де їх можна знайти, детально пояснив історію появи кожного з них та проілюстрував контексти, в яких вони були використані. Підбиваючи підсумки спілкування у новому для першокурсників форматі круглого столу як колективної форми науково-навчальної комунікації в сучасному закладі вищої освіти, модераторка зазначила, що всі три подані моделі презентації актуальні в кожній професії, сприяючи й ефективності процесу обміну інформацією за допомогою вербальних і невербальних засобів , й переконливості. Атмосфера круглого столу була діловою та активно допомагала процесу засвоєння слухачами нової інформації про найгнучкішу і найдинамічнішу підсистему української мови - лексичну. Учасники записували корисне та цікаве саме для себе, фіксували правильні наголошування в нових для себе словах, вчилися норм техніки мовлення, що важливе для забезпечення якості презентації. Пізніше поділилися враженнями про презентації як ті, хто їх готував та чого навчився, так і ті, хто їх дистанційно слухав та яку інформацію записав.

Відгуки студентів

Мій перший виступ 09.11.2022 з презентацією виявився чудовим досвідом з утримання уваги аудиторії, наголошування на головному, контролю темпу власного мовлення, отримання важливих рекомендацій щодо обраної теми від викладача. Я стала на крок ближче до досконалості мовлення і успішного оратора (Васильченко Софія , ЮФ -111).

9 листопада я вперше виступив з презентацією під керівництвом Галини Сергіївни, яка надала мені велику допомогу у підготовці матеріалу виступу. Було нелегко готуватися , але завдяки порадам наукового керівника зумів подолати труднощі (Носенко Костянтин, ГФ-212).

Це був перший досвід участі у круглому столі з презентаціями, який надав мені корисного досвіду їх проведення. Доповідачі трохи нервували через свій перший виступ. Вся аура, що оточувала нас на той час, була заповнена новими знаннями. Головне, що я занотував - це неологізми. Про деякі з них взагалі не чув до цього. А про деякі, які я знав, було цікаво дізнатися, як вони з'явилися (Шкребтан Микита, ГФ-212).

Я отримав багато нової інформації та набув досвіду з питань організації даного заходу. Я дізнався, що презентація буває декількох видів, що мовцю потрібно не тільки скласти змістову, зрозумілу для легкого сприйняття інформацію, а також вміти гарно її подавати, тобто без довгих пауз, слів-паразитів, чітко і гучно з впевненістю доносити підготовлену інформацію, наводячи різні докази та приклади (Чалих Артем, ГФ -212). Дякую за цікаву конференцію (Пасько Кристина, ФБАД - 812).

(формат проведення конференції буде визначено напередодні конференції – онлайн або офлайн, в залежності від ситуації в країні).

Робота секцій планується за такими напрямами:

1. Громадянське суспільство в етнополітичних процесах в Україні.

2. Етнічна структура населення регіону: історія і культура.

3. Правові аспекти державної етнополітики: еволюція та сучасність.

4. Інтелект та духовність: національний вимір.

5. Етнонаціональний аспект державної мовної й освітньої політики.

6. Південь України в міжнародних відносинах.

Круглий стіл “Врахування етнокультурних особливостей Півдня України при розробленні та проведенні державної етнополітики”.

Робочі мови конференції: українська, англійська.

Матеріали доповідей буде опубліковано у збірнику матеріалів конференції (планується видання матеріалів у «Музейному віснику», на сьогодні триває робота з надання журналу статусу наукового фахового видання).

Для участі в роботі конференції необхідно до 15 вересня 2022 р. надіслати на електронну адресу кафедри українознавства та загальної мовної підготовки (e-mail: kafedra_ukr_zn@zntu.edu.ua): - заявку на участь та відомості про авторів (форма заявки додається); - вичитані та оформлені відповідно до вимог (див. нижче), матеріали доповідей обсягом не більше 0,5 др. арк.(20 тис. знаків); - для учасників без наукових ступенів обов’язково подавати рецензію кандидата або доктора наук. [Відповідальність за зміст та грамотність текстів несуть автори. Матеріали, підготовлені з невиконанням вказаних вимог, не приймаються і не друкуються]. Контактні телефони оргкомітету конференції:

(061) 769-83-75 Меснянкіна Світлана Валеріївна, Шестопалова Людмила Іванівна.

(061) 764-23-14; (068) 879-12-87 Дєдков Микола Васильович, декан гуманітарного факультету;

Відкрила засідання секції її керівник, акцентувавши увагу всіх присутніх на важливості використання достовірних і перевірених фактів у процесі мовної комунікації в усіх професіях та на ролі в цьому контексті щорічної університетської традиції проведення "Тижня науки" в квітні напередодні Дня науки в Україні ( третя субота травня, у 2022р. припадає на 21 травня), висвітливши завдання цьогорічної студентської секції "Професійна комунікація".

Магістрант ГФ Коваленко Єлизавета в доповіді у співавторстві з наук.керівником доц. Г.С.Онуфрієнко всебічно обґрунтувала потужний мовнокомунікативний потенціал традиційних у нашому університеті студентських наукових конференцій до Дня української писемності та мови, які проводяться вже майже 20 років поспіль, і переконала, що для студентів усіх спеціальностей, усіх курсів та форм навчання такі конференції є джерелом набуття необхідного в професії досвіду ефективної публічної комунікації державною мовою.

Другокурсниця з групи ЮФ-310 Кравченко Ганна в доповіді у співавторстві з науковим керівником доц.Г.С.Онуфрієнко висвітлила завдання та особливості професійного спілкування в різних найскладніших ситуаціях у сфері правоохоронної діяльності .

Першокурсники з групи ЕФ-111 Маркін Дмитро, Сіра Валерія, Брабець Олександр у доповідях у співавторстві з науковим керівником доц.Біленко Т.Г. повідомили про творення фемінітивів в англійській та українській мовах на прикладі сфери засобів масової інформації, про неологізми англійського походження в інтернет комунікації, про семантику новотворів в мові мас-медіа.

Студентка Саміленко Ірина з НУВС у доповіді в співавторстві з науковим керівником проф.Красницькою А.В. проаналізувала на прикладі юридичного дискурсу особливості тексту як засобу комунікації

Кожному доповідачеві ставилися різні запитання : щодо вибору теми дослідження та актуальності для обраної професії, про використані приклади та особливості процесу самопідготовки до публічного виступу онлайн, про набутий досвід з наукової роботи .

Отже, на секції було заслухано й обговорено 6 наукових доповідей з актуальних проблем мовної комунікації, професійного спілкування, лексикології сучасної української літературної мови. Кожний доповідач використав чимало цікавих прикладів для ілюстрації мовних явищ, надав корисні рекомендації щодо особливостей спілкування українською мовою. Секретар секції Є.Коваленко фіксувала запитання до доповідачів та здійснила фотозйомку з екрану. Керівник секції підбила підсумки ефективної роботи секції, подякувала доповідачам за успішні публічні виступи , а всім присутнім за уважне ставлення до змісту кожної доповіді , активність при обговоренні різних тем та запропонувала підготувати на підставі своїх вражень відгуки .

Доцент , доктор філос.у філол.наук Г.С.Онуфрієнко проаналізувала НДР за функційним призначенням як когнітивний супертекст та визначила комплекс чинників, прикладні здобутки і перспективи НДР з українського мовознавства і термінознавства в історії Запорізької політехніки з нагоди 30-річчя від часу затвердження в Запорізькому машинобудівному інституті першої держбюджетної НДР лінгвістичної тематики" Лінгвометодичне моделювання української термінолексики інженерно-фізичного профілю".

Доц.Біленко Т.Г. схарактеризувала багатовимірність фахового тексту як інтегративного утворення та докладно окреслила обов'язкові його ознаки.

Проф.кафедри Мантуло Н.Б. поінформувала про результати спільно виконаного з доц.Черновою І.В наукового дослідження функцій та особливостей сучасного академічного тексту.

Доц. Катиш Т.В. окреслила етапи становлення текстології в Україні.

Ст.викладач кафедри Миронюк Л.В. порівняла деякі визначення поняття фаховий текст.

Відбулося й обговорення змісту матеріалів заслуханих наукових доповідей та можливостей їх подальшої публікації в науковій періодиці. У контексті завдань виконуваної колективом секції ЗМП під керівництвом доц.Онуфрієнко Г.С. кафедральної НДР було визначено обов'язкові компоненти змісту підготовлених матеріалів для включення їх у перший розділ НДР "Параметризація змістової і структурної частин фахового тексту в усній та письмовій формах мовної комунікації" , доповнено висновки в матеріалах доповідей. Секретар секції доц.Біленко Т.Г. зробила під час засідання серію фотознімків з екрану для підготовки колективного колажу учасників.

Переможцями Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика стали:

1 місце - Нестеренко В. УФКС310 (керівник – к.філол.н., доц.кафедри УЗМП І.О.Воронюк)

2 місце – Дворак М. ФЕУ 111 (керівник – доц.кафедри УЗМП К.С. Бондарчук)

3 місце – Бочарська А. ГФ321, Дорофєєва С. ГФ321, Думенко А. ГФ311, Кирилов М. ГФ 211 (керівник – к.філол.н., доц., доц.кафедри УЗМП Г.С. Онуфрієнко);

Голубцова В. ЕФ211 (керівник – к.філол.н., доц., доц.кафедри УЗМП Т.Г.Біленко);

Гросу К. ФЕУ 111, Холод Д. ФЕУ 111 (керівник – доц.кафедри УЗМП К.С. Бондарчук);

Сторчак А.УФКС311, Товстоус Т.УФКС311, Петренко А. ІФ 611 (керівник – к.філол.н., доц.кафедри УЗМП І.О.Воронюк);

Гришко Н. КНТ-СП111 ( керівник – к.філол.н., доц., доц.кафедри УЗМП І.В.Чернова);

Кодак І.КНТ511 (керівник – к.філол.н., доц.кафедри УЗМП Т.В.Катиш).

Студентів відзначено також у таких номінаціях

1) «Найкраще власне висловлювання»: Товстоус Т. УФКС 311, Думенко А. ГФ311, Кодак І. КНТ511, Дудіна А. М 811;

2) «Знавець акцентуаційних норм української мови»: Нестеренко В. УФКС310, Товстоус Т. УФКС 311, Філоненко А. ГФ 311, Клєткіна К. ГФ311, Титаренко А. БАД531, Носко А. БАД 531, Маслюк О. БАД 111, Бережна А. БАД 811, Голубцова В. ЕФ211, Кирилов М. ГФ 211, Гросу К. ФЕУ 111, Дворак М. ФЕУ 111, Дудіна А. М 811;

3) «Знавець лексики і фразеології української мови»: Філоненко А. ГФ 311, Бочарська А. ГФ321, Кирилов М. ГФ 211, Терещенко Т. БАД811, Драб А. БАД521, Пічко Г. КНТ151, Мінзак Ю. КНТ521, Голубцова В. ЕФ211, Арцибашева Д. М 811, Гросу К. ФЕУ111, Тендеренко Л. ФЕУ 111, Тарасенко І. ІФ 511, Петренко А. ІФ 611, Товстоус Т. УФКС 311 Солоділова Л. УФКС 310, Нестеренко В. УФКС310, Дорофєєва С. ГФ321, Потяркіна А. ГФ 211, Вербова К. КНТ211, Кодак І. КНТ511;

4) «Знавець етикетних формул звертання української мови»: Шевченко О. ІФ611, Гросу К. ФЕУ111, Цимбал А. ФЕУ 111, Дворак М. ФЕУ 111;

5) «Найкращий літературний редактор»: Сторчак А. УФКС311 Дорофєєва С. ГФ321, Кирилов М. ГФ 21.

Переможцями Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка були визнані такі студенти:

1 місце – Дворак М. ФЕУ – 111(керівник – доц.кафедри УЗМП К.С. Бондарчук)

2 місце – Голубцова В. ЕФ – 211(керівник – к.філол.н., доц., доц.кафедри УЗМП Т.Г.Біленко)

3 місце – Дудіна А. М – 811(керівник – ст.викл. Л.В.Миронюк);

Петренко А. ІФ – 611(керівник – к.філол.н., доц.кафедри УЗМП І.О.Воронюк);

Терещенко Т. БАД – 811 (керівник – к.філол.н., доц., доц.кафедри УЗМП Г.С. Онуфрієнко);

Холод Д. ФЕУ – 111(керівник – доц.кафедри УЗМП К.С. Бондарчук)

Вітаємо наших переможців та всіх учасників! Любіть слово, бережіть слово, плекайте слово!

Члени журі конкурсів

доц.К.С.Бондарчук,

доц.І.О.Воронюк,

доц.Т.В.Катиш,

ст.викл. Л.В.Миронюк

Робочі мови конференції: українська, англійська, російська. Матеріали доповідей буде опубліковано у збірнику матеріалів конференції. Для участі в роботі конференції необхідно до 20 липня 2021 р. надіслати: • на електронну адресу кафедри українознавства та загальної мовної підготовки(e-mail: kafedra_ukr_zn@zntu.edu.ua), а також • поштою на адресу: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 64, Національний університет «Запорізька політехніка», кафедра українознавства та загальної мовної підготовки; - заявку на участь та відомості про авторів (форму заявки можна взяти на сайті університету www.zp.edu.ua ); - вичитані та оформлені відповідно до вимог (див. нижче), підписані усіма авторами матеріали доповідей обсягом не більше 0,5 др. арк.(20 тис. знаків); - для учасників без наукових ступенів обов’язково подавати рецензію кандидата або доктора наук. [Відповідальність за зміст та грамотність текстів несуть автори. Матеріали, підготовлені з невиконанням вказаних вимог, не приймаються і не друкуються].

Контактні телефони оргкомітету конференції:

(061) 769-83-75 Швед Юлія Сергіївна, Шестопалова Людмила Іванівна.

(061) 764-23-14 Дєдков Микола Васильович, декан гуманітарного факультету;

(061) 769-82-35 Висоцька Наталя Іванівна, начальник патентно-інформаційного відділу.

Матеріали доповідей повинні відповідати таким вимогам: Відповідно до постанови Президії ВАК України від 15.01.2003 р. № 7-05/1 "Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України" до друку приймаються лише статті, які мають такі необхідні елементи:

> постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

> аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор;

> виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

> формулювання цілей статті (постановка завдання);

> виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

> висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Всі статті надаються в електронному та роздрукованому вигляді. Електронний текст статті подається у форматі doc або docх текстового редактору Microsoft Office Word, формат аркушу А4, поля: верхнє та нижнє — по 2 см, ліве — 3 см, праве — 1 см; шрифт Times New Roman, розмір шрифту — 12, міжрядковий інтервал одинарний. Переноси не виставляються! Малюнки надаються окремими файлами в форматі JPEG, TIFF або PSD. Не прийматимуться малюнки, вставлені в текстовий редактор Microsoft Office Word! Прізвище та ініціали виставляються в верхньому правому куту. Нижче має бути розміщена назва статті (прописними, по центру), нижче через рядок розміщується текст статті. Після тексту під заголовком «Бібліографія» подається список використаних джерел та літератури. Резюме надається англійською, російською (для україномовних статей) або українською (для російськомовних статей) мовами.

Список використаних джерел і літератури оформлюється згідно з останніми вимогами ВАК України. Посилання виставляються в середині тексту в квадратних дужках, де вказується номер джерела в списку літератури, номер сторінки: [1, с. 95]. Позиції у списку літератури оформлюються не за алфавітом, а по мірі того, як вони зустрічаються в тексті.

Увага! У випадках посилання на архівні матеріали, в квадратних дужках вказується номер джерела в списку літератури, номер архівної справи та номер аркушу: [5, спр. 654, арк. 11]. ], якщо справи з одного архіву, фонду та опису.

Приклад оформлення списку використаних джерел та літератури

1. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура : навч. посібник / М.В. Кордон.- К.: ЦУЛ, 2003. - 508 с.

2. Абрамович С.Д. Світова та українська культура : посібник для студ. вищих. навч. закл./ С.Д.Абрамович, М.Ю.Чікарькова.- Львів : Світ, 2004. - 344 с.

3. Археологія України : курс лекцій: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів/ Л.Л.Залізняк, К.П.Бунятян, В.М.Зубар та ін.; за ред. Л.Л.Залізняка. - К.: Либідь, 2005. - 504 с.

4. Історія держави і права України / за ред. А.С. Чайковського - К. : Юрінком Інтер, 2001. – 384 с.

5. Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник : основи теорії та практики: підручник/ А.Г.Загородній, Г.Л.Вознюк. - 4-е вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2007. - 1072 с.

6. Бюджетне законодавство Украіни. - К: Юрінком Украіни, 2002. - 416 с. - (Бюлетень законодавства і юридичноі практики Украіни; Вип. 2)

7. Долженко В.Ю. Становление категории "смысл" как проблема историко-психологического исследования : Дис. ... канд. техн. наук: 19.00.01/ В.Ю.Долженко.- М.: РГБ, 2003.- 156 с.

8. Искра Н.Н. Распознавание эмоций на лицах детей раннего возраста : Автореф. ... канд. психол. наук : 19.00.13/ Н.Н.Искра.- СПб.: РГБ, 2006. - 27 с.

9. Мыцик В. Кто основал трипольскую культуру ? / В. Мыцик // Персонал. - 2004. - №10. - С.63-67.

Оргкомітет конференції

Заявка учасника ХIV Всеукраїнської науково-практичної конференції «Південь України в умовах глобальних соціокультурних трансформацій: питання культурної, етнорелігійної, етнічної та національно-громадянської ідентичності» (7-8 жовтня 2021 р.)

1. Прізвище

2. Ім’я

3. По-батькові

4. Місце роботи

5. Домашня адреса

6. Посада

7. Науковий ступінь, вчене звання

8. Назва доповіді

9. Секція, в рамках якої заявляється участь та планується доповідь

10. Варіант участі: а. без доповіді б. з доповіддю в. з публікацією матеріалу доповіді у збірнику матеріалів конференції

11.Телефони (домашній, робочий, мобільний)

12. E-mail

13. Сфера наукових інтересів

Найуспішніші наукові доповіді як співавтори зробили студенти, які вільно викладали напрацьований матеріал, розуміючи використовувані терміни, наводили правильні приклади для підтвердження тез, не зачитуючи текст, відповідали самостійно і переконливо на запитання,а саме :

Гавриш Сергій ( ЮФ-119) , який поінформував про результати здійсненого комплексного дослідження неолексем на позначення кіберзлочинів у сучасному юридичному дискурсі - шляхи їх творення, їх широкий семантичний діапазон, етапи їх термінологізації у сучасній українській мові ;

Коваленко Єлизавета ( ГФ-217), яка ґрунтовно проаналізувала в компаративному аспекті провідні локації мовної комунікації, досліджені нею в науковій роботі, що виборола друге місце в номінації "Гуманітарні науки "за результатами першого етапу Всеукраїнського наукового конкурсу студентських робіт у 2021р.;

Кравченко Ганна ( ЮФ- 310) , яка презентувала класифікацію типових ситуацій професійної мовної комунікації у сфері сучасної правоохоронної діяльності в Україні (науковий керівник і співавтор цих доповідей - доцент Онуфрієнко Галина Сергіївна) .

Азманов Ілля (ФКНТ-130), який у своїй презентації розкрив особливості становлення нашого університету за 120-річну його історію від технічного училища до сучасної "Запорізької політехніки";

Галиш Олег (ФКНТ-120), який проілюстрував історію формування наукової школи "Радіотехніки та інформаційних технологій" на базі НУ"Запорізька політехніка" (науковий керівник і співавтор цих доповідей - доцент Біленко Тетяна Григорівна)

Стойчева Валерія (ФСН-110), яка проаналізувала типи помилок в усному мовленні студентів Запорізького регіону ( науковий керівник і співавтор доповіді - доцент Катиш Тетяна Валентинівна).

Помітними за тематикою були і виступи інших студентів, які проте більшою мірою зачитували підготовлений матеріал, серед них ,зокрема, доповіді Лівіка Миколи (ТФ- 310) про дієслівні інтерфереми в усному мовленні школярів села Шевченкове Пологівського району Запорізької області (науковий керівник і співавтор доповіді - старший викладач Миронюк Ліна Віталіївна) , Олексієнка Кирила(ФУФКС -310) про міждисциплінарні зв'язки у системі логопедичних термінів ( науковий керівник і співавтор доповіді - доцент кафедри Воронюк Ірина Олександрівна).

Не всі заявлені у програмі доповідачі ,на жаль, змогли долучитися до участі в цій науковій студентській конференції.

Отже, тригодинна робота студентської наукової секції в доброзичливій атмосфері колективного обговорення фахових проблем була чітко організованою, ефективною в новому онлайн форматі , злагодженою, насиченою різноманітною пізнавальною інформацією, безперечно корисною та актуальною в обраних доповідачами та слухачами професіях та засвідчила персональні досягнення з набуття доповідачами досвіду з різноманітних за тематикою презентацій, самостійних публічних виступів літературною українською мовою , з участі в науковій бесіді , з уважного аудіювання наукових повідомлень , що в цілому підтверджує продуктивність такої форми позааудиторної роботи в розкритті наукового потенціалу студентів та їх резервні можливості самоактуалізації в професійній комунікації.

Мені сподобалася доповідь Семеної Руслани на тему : «Екологія перекладу в сучасному комунікативному просторі». На мою думку, дуже актуальна тема. Доповідачка добре володіла матеріалом, розкрила практичне значення цієї теми в наш час. Хочу висловити подяку організаторам за надану мені можливість зробити публічну доповідь про сучасну рекламну комунікацію різними мовами (Рильська Діана ,МТЕ- 410).

Доповідь про історію нашого університету була цікаво оформлена як презентація, що дуже важливо для дистанційної наукової конференції , і це було її достоїнством( Чулісова Людмила, ЮФ -110).

Вдячна і за отриману можливість дізнатися багато нового з наукових доповідей студентів, і за надані конкретні рекомендації з мови мого юридичного фаху( Арсененко Карина, ЮФ-110).

Участь у роботі наукової конференції надала можливість зрозуміти, як вони відбуваються навіть в он-лайн форматі (Литвиненко Максим, ЮФ- 110).

Найбільшу увагу привернула доповідь Сергія Гавриша про нові терміни, якими називають в українській мові різновиди кіберзлочинів, та про корисні рекомендації для запобігання кіберзлочинам , як діяти у разі потрапляння в подібні ситуації( Ківа Катерина, ЮФ-110 ) .

Запам'яталася своєю актуальністю доповідь другокурсника ЮФ про кіберзлочини. Він дотримався усіх п'яти підготовчих законів публічного спілкування, точно вживав іншомовні слова, що дуже важливо в цій непростій темі. Це засвідчило велику попередню підготовчу роботу студента. Як майбутній юрист дізнався багато нових юридичних термінів, знання яких знадобиться мені подалі ( Безсонов Юрій, ЮФ- 110).

Хотів би висловити велику подяку організаторам конференції за можливість виступити й продемонструвати найважливіші етапи становлення нашого університету! Було дуже цікаво й пізнавально слухати доповіді інших учасників, а особливо мені сподобався виступ "Типові ситуації й особливості спілкування у сучасній правоохоронній діяльності " Ганни КРАВЧЕНКО , студентки першого курсу ЮФ ,про вербальну і невербальну комунікацію . Її виступ був дуже захопливий, адже вона досить вміло поєднала дві різні теми – засоби спілкування та роботу в органах поліції. Натомість, вона й сама хоче працювати в правоохоронних органах, тому це було вдвічі приємніше слухати. Дякую за запрошення!( Азманов Ілля, ФКНТ-120)

Дякую, що вже другий рік поспіль маю можливість брати участь і в "Тижні науки", і в науковій конференції до Дня української мови та писемності в нашому університеті. Наукова робота з мови фаху дає мені нові знання, допомагає розвинути навички роботи з науковою літературою та навчає правильному спілкуванню : як ефективно комунікувати та впевнено виступати на публіці з професійних проблем, як дотримуватися культури мовлення та не порушувати права і свободи інших людей. Звичайно, хочу подякувати своєму науковому наставнику - доценту Галині Сергіївні Онуфрієнко, завдяки якій добре підготувався і до цієї наукової конференції та під її пильним, але добрим і теплим, наглядом виступив з доповіддю про нові слова в українській мові на позначення кіберзлочинів , та отримав в процесі роботи над темою багато корисної для мене, майбутнього правознавця, і цікавої нової інформації . (Гавриш Сергій, ЮФ-119)

Приємно було вже вчетверте, починаючи з першого курсу, взяти участь як доповідач у секції " Професійна комунікація" на університетському "Тижні науки". Кожного виступу я розширювала свої знання і вміння з публічної наукової комунікації. Усі чотири роки бакалаврату активно займаюся науковою роботою з Галиною Сергіївною Онуфрієнко : спочатку готували доповіді, потім тези доповідей на різні конференції, статті і нарешті конкурсну роботу , що все разом – це вже серйозна база для мого подальшого навчання в магістратурі. Дякую за надану мені таку прекрасну можливість вчитися успішної мовної комунікації і писати наукові тексти під Вашим науковим керівництвом та у співавторстві з Вами, Галино Сергіївно. Дякую за набутий великий і потрібний мені подалі в обраній професії з МЕВ досвід з підготовки наукових виступів і публікацій! (Коваленко Єлизавета, ГФ-217)