Різдвяно-новорічні свята
З 1 вересня 2023 р. Православна церква України та Греко-католицька почали відзначати релігійні свята за новоюліанським календарем, як і вся Європа. Першим зимовим святом, яке здавна шанували українці, є День святого Миколая (нині 6 грудня замість 19 грудня), що уособлювало любов до дітей, особливо слухняних, та щедрі подарунки.
Різдво Христове, одне з найбільших свят, триває три дні (нині 25-27 грудня замість 7-9 січня), започатковуючи Різдвяно-новорічні святки, що «не бувають без колядки». Усі вечори називали святими, і після заходу сонця не дозволялося прясти, шити, плести, щоб «нечиста сила нитки не плутала і худоба в господарстві добре велася». У цей період, від Різдва до Водохреща, не можна було виносити сміття з хати, щоб «долю не винести за поріг». Навіть вечорниці по хатах на той час припинялися, змінювалося і традиційне вітання. З півночі Святвечора (нині 24 грудня замість 6 січня) і до півночі Бабиного вечора (нині 5 січня замість 18) кланялися зі словами «Христос народився», а відповідали «Славімо його!». Від Різдва до Водохреща православні утримувалися від пиятики, вважаючи, що горілка — теж вода, тому поки не освячена, вона «зілля сатани й пити не можна, бо з розуму зведе».
Наші пращури вважали, що якщо на Святвечір за родинним столом мир і благодать – увесь рік буде таким; якщо хтось кричатиме, вередуватиме, накличе напасть, і не дай Боже сваритися чи свистіти в хаті, бо «душу загризеш і все майно просвищеш». На Святвечір не радили нікому нічого позичати або щось давати з хати, крім дарунків колядникам, бо потім «цілий рік щось буде зникали з двору». Який настрій на Святвечір — такий буде і впродовж року, а хто в цей день встане ранесенько, той цілий рік буде спритним до будь-якого діла. Якщо у цей вечір з’їсти зубок часнику і запити свяченим медом, хвороби не будуть чіплятися протягом року.
На Щедрий вечір (31 грудня замість 13 січня) готують масні страви. Колись обов’язково ставили на стіл горнятко з медом, щоб «у родині не було сварки», а матері вмочували палець у мед і робили дівчаткам хрещики на чолі, аби «так хлопці любили, як бджоли мед». Наші предки вірили, що опівночі на Меланку (31 грудня замість 13 січня) розкривається небо і можна попросити у Бога про найзаповітніше; молодь збиралася гуртами і ходила по хатах рядженими щедрувальниками, причому заходили лише до тих хат, де були дівчата на виданні. Святом Водохреща, або Богоявлення (6 січня замість 19), завершувався барвистий каскад численних Різдвяно-новорічних свят. Так і казали: «Іван Предтеча Сина Божого похрестив і двері святам зачинив». Набирав повсякденної чинності новий зимовий звичай, відомий під назвою «м’ясниці», які славилися щедрістю сватань, заручень та весіль. Недарма казали: «Водохрещі ведуть сватів у гості». У цей день пополудні дівчата навідувалися до ополонки, у якій святили воду, і вмивалися, щоб мати «рум’яні лиця і бути свіжими, як вода-йорданиця», а матері вели маленьких дітей, аби «вмилися, набралися од води сили й мали не лиш очка ясні, але й личка красні».
Бажаємо всім набратися доброго здоров’я, гарно провести свята у дружному родинному колі! Усім миру, якнайшвидшої перемоги, возз’єднання всіх у родинах!
