Подзвін по Чорнобилю: доцент кафедри маркетингу та логістики Тетяна Тіховська побувала в зоні відчуження
На жаль, в Україні є місцина, яка аж занадто наочно демонструє, що охорона праці – то не порожній звук. Це Чорнобильська АЕС. Радше, те, що від неї залишилося. Кількох хвилин небезпечного експерименту вистачило, аби відбулася навіть не аварія – катастрофа світового масштабу. Але її руйнівні наслідки виявилися не одразу, а поступово, як за сповільненої зйомки. В день, коли вибухнув четвертий реактор Чорнобильскої АЕС, і повітря заповнила радіація, час для мешканців міста енергетиків Припяті розколовся навпіл: на «ДО» і «ПІСЛЯ».
За доби «ДО» Припять можна вважати взірцем ідеального радянського міста. Тут було все – нічні клуби, басейни, кінотеатр і футбольний стадіон. Навіть один з чотирьох на весь Радянський Союз супермаркет. Місто мало надсучасний вигляд. А багато років потому, за доби «ПІСЛЯ», рослини ростуть в тріщинах вулиць, шосе, тротуарів. Будинки байдуже дивляться на порожні вулиці вікнами без скла. Не дивина зустріти дерева, що попроростали крізь другий поверх.
Таким і побачила місто Тетяна Миколаївна за відвідин Чорнобильської зони; на власні очі бачила рудий ліс – потужній витік радіації «пофарбував» ділянку з деревами неподалік Чорнобильської АЕС у яскраво рудий колір, який за 30 років таким і залишився; переконалася, що в місті-примарі радіація й досі значно перевищує норму.
Але робота в зоні відчуження триває. Шляхи у зоні ідеально рівні, без єдиної вибоїни. Це для того, аби не розкидати радіоактивні відходи, які перевозяться у вантажівках на дослідження або зберігання. Нарешті було завершено насування нового укриття з невимовною назвою «конфайнмент», що вкрило старий саркофаг.
Спливло три десятки років з моменту аварії на ЧАЕС. Досі остаточно не виявлено її причин. Зараз вже не так важливо, яка з безлічі версій причин є вірною. Головне, які уроки ми з цього здобули. І для нас, мешканців Запоріжжя, це особливо актуально, адже лише в 50 кілометрах по прямій, біля Енергодару, розташована найбільша атомна електростанція Європи. Вона і називається Запорізька. І хоча всі шість реакторів станції типу ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор) значно безпечніші за РБМК (енергетичний реактор великої потужності канальний), що свого часу працювали у Чорнобилі, робота будь-якої АЕС супроводжується серйозними екологічними ризиками. Заходи безпеки і захисту населення від радіації суттєво не змінилися, треба тільки їх дотримуватися, не нехтувати, не відмахуватися від порад фахівців з охорони праці та цивільної оборони. Тож смертельній небезпеці некерованого атому можна протиставити розум, холодний розрахунок і дисципліну.
Корольков Владислав Васильович
декан факультету економіки та управління
