Машинобудівний факультет

Історія машинобудівного факультету

Машинобудівний факультет – один з найбільших в університеті за кількістю кафедр, лабораторій, навчальних аудиторій, студентів. Тільки випускових кафедр – п’ять: «Технології авіаційних двигунів», «Технології машинобудування», «Металорізальних верстатів та інструментів», «Деталей машин і підйомно-транспортних механізмів», «Обробки металів тиском», а також одна загальноосвітня – кафедра «Математики». Щороку факультет випускає понад 130 спеціалістів і магістрів за шістьма спеціальностями. Його випускники успішно працюють на машинобудівних і металургійних підприємствах Запоріжжя та інших міст України.

Організувати, керувати і контролювати всім цим повинен деканат. Його можна порівняти зі штабом, який організовує управління військами. Деканати в університеті з’явились на початку 30-х рр. XX століття. Під час переходу від технікуму до інституту відбулись нові структурні зміни в управлінні інститутом. У 1934 р. відділення були замінені на два факультети: загально технічний та спеціальний. На останньому навчались студенти 3-4 курсів, діяли кафедри сільгоспмашин, холодної обробки металів, ковальсько-штампувальна, ливарної справи. Через кілька років цей факультет став називатись механіко-технологічним (декан М.О. Говоров). У той же час став діяти й факультет сільськогосподарського машинобудування – попередник машинобудівного факультету.

Лицем деканату є його декан. Ця людина повинна бути стратегом, організатором, користуватися повагою як серед викладачів, так і серед студентів. Ще в часи існування факультету сільськогосподарського машинобудування його деканом був Яковенко Григорій Олександрович (1950-1955) – вихованець інституту. Він мав значний досвід адміністративної роботи (працював у відділі кадрів інституту), був завідуючим кафедр технології машинобудування та сільгоспмашин. Саме цей досвід Г.О. Яковенка сприяв становленню і організації роботи деканату.

У 1955 р. деканом того ж факультету стає достатньо молода людина – Житницький Сергій Петрович. Його життєвий шлях тісно був пов’язаний з інститутом. В червні 1945 р. після закінчення другого курсу Дніпропетровського гірничого інституту, його прийняли на третій курс Запорізького автомеханічного інституту в групу 613 ТМ. Навчався Сергій Петрович тільки на «відмінно», закінчив інститут, аспірантуру і багато років працював викладачем, доцентом, зарекомендувавши себе як талановитий науковець, з 1979 по 1989 рр. очолював кафедру «ДМ і ПТМ».

Всі ці цінні якості С.П. Житницький з успіхом використовував, коли очолював деканат факультету. Його слід вважати першим деканом машинобудівного факультету, який він очолював 10 років.

У 1967 році деканом факультету стає Левченко Микола Андрійович. Він також вихованець ЗІСМ, який закінчив у 1940 році. Працював інженером та на керівних посадах на підприємствах колишнього Радянського Союзу. У 1965 р. Микола Андрійович, що займав посаду директора заводу «Іскра», вирішує повернутись до рідного інституту на викладацьку роботу. Добрі знання виробництва, високий науковий рівень дозволяли М.А. Левченку довгі роки передавати їх майбутнім фахівцям, особливо навички керівництва трудовим колективом.

На посаді декана Микола Андрійович працював за сумісництвом до 1977 року, залишаючись доцентом кафедри «Технології машинобудування», користувався повагою серед викладачів і студентів факультету. Він дбав не тільки про поліпшення умов підготовки майбутніх фахівців, а й про заміну собі. Також на кафедрі «Металорізальні верстати та інструменти» працював його син – Левченко Борис Миколайович, висококваліфікований викладач, науковець, користувався повагою серед студентів не тільки за знання, а й за батьківське відношення до них. Так батьківські зерна впали в добрий ґрунт. Династія Левченків продовжувала служити університету.

Тільки рік на посаді декана (1977 по 1978 рр.) був Євген Григорович Ковтун – також вихованець машинобудівного інституту та факультету. Ще в студентські роки він виявив себе відмінником у навчанні і протягом до наукових досліджень. Разом з товаришем по групі Є.Г. Ковтун вніс ряд новинок у виробничий процес на заводі ім. Войкова.

У 1978 році Євген Григорович виїхав у закордонне відрядження до Нікарагуа. Потім повернувся, та працював на своїй улюбленій кафедрі – «Металорізальні верстати та інструменти» і передавав свій багатий досвід майбутнім фахівцям.

Деканом-«довгожителем» треба вважати Кульбаку Юрія Семеновича, який 16 років (з 1978 по 1994 рр.) очолював деканат факультету. Він також вихованець «Машинки». Питливий та кмітливий студент, творчий аспірант, викладач, доцент і знову ж таки «Металорізальні верстати та інструменти». Яким був на посаді Ю.С. Кульбака? Відповідь може бути одна – це був кращий представник сьогоднішніх менеджерів, за часи роботи якого в деканаті значно зріс обсяг робіт за господарськими договорами, підвищився якісний склад викладачів кафедр, накопичувався досвід підготовки іноземних студентів. Покращилась матеріально-технічна база лабораторій, покращились взаємовідносини з інженерно-технічними робітниками цілого ряду заводів Запоріжжя, України та Радянського Союзу. Ю.С. Кульбака все робив для всебічного розвитку і підняття авторитету деканату не тільки на факультеті, а й в університеті.

Наступником Юрія Семеновича у 1994 році став також вихованець «машинки» – автомобільного факультету – Василь Іванович Глушко. В студентські роки допитливий студент, відмінник навчання, учасник студентського наукового товариства. Ставши аспірантом, В.І. Глушко темою дисертаційного дослідження обрав дослідження в галузі унікальних композиційних матеріалів, що знайшло втілення в наступному в авіабудуванні на космічних апаратах та інших галузях.

Дисертація з успіхом захищена і Василь Іванович працює на кафедрі «ДМ і ПТМ», накопичує досвід викладача, стає доцентом, а згодом, у 1998 році, його за значний науковий внесок обрано дійсним членом Підйомно-Транспортної академії наук України. Все це свідчить про те, що на чолі деканату факультету стоїть всебічно освічена людина, зі стійким і витривалим характером, яка є знавцем мистецтва і музики, полюбляє художню літературу, а ще він дуже полюбляє студентів.