Федір Михайлович Муравченко
Про життя і діяльність члена-кореспондента Національної академії наук України та Академії технологічних наук Російської Федерації, академіка Міжнародної інженерної академії, доктора технічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата державних премії СРСР і України, «Видатного інженера ХХ століття» Міжнародної інженерної академії, кавалера багатьох орденів і медалей, Героя України, Генерального конструктора Муравченка Федора Михайловича.
Відомий радянський і український вчений, творець авіаційних газотурбінних двигунів, унікальних двигунів і газотурбінних приводів великого ресурсу і високого ступеня надійності, Генеральний конструктор Федір Михайлович Муравченко народився 18 березня 1929 року в селі Запоріжжя – Грудувате Синельниківського району Дніпропетровської області. Він був восьмим сином з дев'яти дітей Варвари Миронівни і Михайла Юхимовича. Батько і мати все життя пропрацювали в колгоспному господарстві на землі свого району, де і прищеплювали любов до праці своїм дітям.
Трудову кар'єру Ф.М. Муравченко почав в сільській кузні. Молодому ковалеві, в кінці війни, тоді було неповних 15 років. Перше знайомство з авіацією у Федора Михайловича почалося з навчання в Дніпропетровській спецшколі ВПС в перші повоєнні роки. Це залучення і визначило життя Ф.М. Муравченка, і він вступив на навчання до Харківського авіаційного інституту. Після закінчення інституту за спеціальністю авіамоторобудування в 1954 р. був направлений в Запорізьке ДКБ заводу № 478 (тепер ПАТ «Мотор Січ»).
На посаді інженера-конструктора Муравченко з властивою йому енергією і цілеспрямованістю включився в розробку газотурбінного двигуна АИ-20 і зробив багато для перемоги цього двигуна в конкурентній боротьбі.
У 1959 році Ф.М. Муравченко був призначений начальником конструкторської бригади по запуску двигунів. Він в той час передбачив перспективність повітряної системи запуску газотурбінного двигуна (ГТД) і під його керівництвом вперше в СРСР розробляється повітряна система запуску газотурбінного двигуна замість складної і громіздкої електричної. Згодом нова система запуску ГТД знайшла широке застосування на літальних апаратах транспортної та пасажирської авіації, де і сьогодні використовується для запуску практично всіх ГТД великої і середньої потужності. Він умів глибоко вникати і аналізувати роботу елементів конструкції, знаходити оптимальні та оригінальні рішення при розробці нової техніки, що дозволило помітно підняти технічний рівень камер згоряння і вперше в світовій практиці двигунобудування досягти ще в 1965 році ресурсу 4000 годин. Він один із перших хто зрозумів переваги застосування кільцевих камер згоряння. Ним була створена школа проектування малоемісійних камер згоряння, завдяки якій всі двигуни, розроблені на підприємстві після 1965 року, задовольняють найжорсткішим світовим екологічним стандартам.
У березні 1965 року він призначається провідним конструктором по керівництву роботами, пов'язаними з наземним застосуванням авіаційних газотурбінних двигунів. За його безпосередньої участі на замовлення Міністерства нафтової і газової промисловості на базі авіаційного турбогвинтового АИ-24 розроблені двигуни для приводу ряду бурових установок і приводи з інтенсифікації видобутку нафти: ГТП АИ-23, АИ-23У, АИ-23СГ. З їх допомогою розвідані основні родовища газу і нафти в Сибіру. Проведено великий комплекс дослідно-конструкторських робіт з переведення живлення газотурбінних двигунів на дизельне паливо і на природний газ, по створенню спеціалізованих ГТП для промисловості: парогазогенератору ГІГ-4, водогрійної установки 2УВАГ і т.і.
З 1966 року по 1968 рік під його керівництвом були розроблені газотурбінні приводи АИ-20С і АИ-23С-1 для суден на підводних крилах «Буревісник», на повітряній подушці «Сормович» і газотурбохода «Тайфун». Ці судна успішно експлуатувалися на лініях річкового і морського пароплавств.
На базі авіаційних турбогвинтових двигунів АИ-20 і АИ-24 були розроблені приводи, які встановлювалися також на екраноплан «СМ-6» (судно-прототип «Каспійського монстра»), на газотурбінних установках ГТУ-1000 пересувних електростанцій 5Е41 трубозварювального комплексу «Північ-1» і на електростанціях АИ-24ПГТЕ, ПАЕС-1600, ПАЕС-2500.
У 1967 році наказом МАП СРСР Муравченко призначається заступником головного конструктора по експериментальним роботам, в 1983 році головним конструктором, першим заступником керівника ЗМКБ “Прогрес”, в лютому 1989 року затверджений відповідальним керівником підприємства, з травня 1989 року призначений Генеральним конструктором ЗМКБ «Прогрес».
Муравченко Ф.М. обрунтував і втілив в життя концепції створення сімейства турбореактивних двигунів з великим ступенем двоконтурності (за окремими напрямами не мають аналогів у світовій практиці), які дають можливість значно знизити витрати на розробку, сертифікацію та впровадження в серійне виробництво авіадвигунів і газових турбін промислового призначення.
За безпосередньої участі Ф.М. Муравченка було виконано велику кількість робіт і створені нові двигуни:
1. Вдосконалилися і створювалися нові модифікації турбогвинтових двигунів АИ-20 і АИ-24 для літаків Ан-8, Ан-10, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-32, Бе-12, Ил- 18, Ил-20, Ил-22, Ил-38.
2. Проведено спектр інжинірингових робіт по забезпеченню надійності і підвищення ресурсу двигунів, які знаходяться в експлуатації: АИ-20 всіх модифікацій, АИ-24, АИ-25, АИ-25ТЛ, АИ-8, АИ-9, АИ-9В, Д-36 , Д-136, Д-18Т.
3. Створені і впроваджені в серійне виробництво: перший вітчизняний турбореактивний двигун з високим ступенем двоконтурності Д-36, двигун має 6 модифікацій і експлуатується на літаках Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-300, Як-42; один із найпотужніших у світі двигун Д-18Т для важких транспортних літаків Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія»; турбовальний двигун Д-136 для вертольота Ми-26, що не має аналогів у світі по потужності і вантажопідйомності; високонадійні турбореактивні двигуни АИ-25ТЛ і ДВ-2 для навчально-тренувальних літаків L-39 і L-59 виробництва Чехії; покоління нових двигунів сімейства Д-436 (6 модифікацій) для пасажирських літаків Ту-334, Ан-148 і літака-амфібії Бе-200; турбогвинтовий двигун ТВ3-117ВМА-СБМ1 і допоміжний АИ9-3Б для літака Ан-140.
4. Розроблено і проходять державні та сертифікаційні випробування: авіадвигун 5 покоління Д-27 перший у світовій практиці гвинтовентиляторний двигун, що забезпечує унікальні параметри середнього транспортного літака Ан-70; турбореактивний двигун АИ-222 для навчально-бойових літаків Як-130, турбовальний двигун АИ-450 для вертольотів Ка-226 і Ми-2М.
5. Проходять стендові випробування нові двигуни: перший в Україні турбореактивний двигун з форсажною камерою згоряння АИ-222-25Ф для китайських навчально-бойових літаків L-15, турбореактивний двигун АИ-22 для пасажирського літака Ту-324.
6. Нині інтенсивно ведуться проектні роботи зі створення нових модифікацій двигунів сімейств Д-436, Д-27, АИ-222 і АИ-450 для різного класу літальних апаратів.
Створені і впроваджені в серійне виробництво газові турбіни Д-336 потужністю 4-10 МВт, ними переоснащуються газоперекачувальні станції України, Росії, Ірану, Туреччини, Болгарії, Азербайджану, Узбекистану.
Розроблено і знаходяться в експлуатації газотурбінні приводи для пересувних електростанцій, когенераційних установок ГТЕ АИ-2500, для блочно-модульних електростанцій АИ-336Е, для електрогенераторів МСТ-198, МСТ-20.
Проводяться натурні випробування спеціального обладнання: генератора інертних газів АИ-19ГІГ на автомобільному шасі для гасіння пожеж в закритих приміщеннях, газоперекачувального агрегату АИ-45 малої потужності, холодильних установок ТМ-50, ТМ-210.
Розроблено та проходить випробування камера згоряння для газотурбінного приводу електростанції потужністю 65 МВт.
Проектуються нові модифікації газотурбінних приводів різних потужностей.
Федір Михайлович Муравченко мав широкий технічний кругозір, великий практичний досвід, застосовував у роботі передові досягнення науки і техніки. Велика інженерна ерудиція, постійна робота над підвищенням своїх технічних знань дозволили оперативно і на високому технічному рівні вирішувати складні питання по створенню передової авіаційної техніки. Генеральний конструктор багато часу віддавав вдосконаленню екологічних параметрів ГТД, ці роботи завжди були на підприємстві пріоритетною темою. В результаті всі двигуни підприємства відповідають найжорсткішим світовим стандартам.
За великі науково-дослідні роботи по створенню авіаційних двигунів Ф.М. Муравченку в 1991 році було присуджено вчений ступінь доктора технічних наук, професора з 1999 року, академіка Інженерної академії України з 1992 року, академіка Міжнародної інженерної академії з 1999 року, в травні 2003 року він був обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України і в грудні 2003 року членом-кореспондентом Академії технологічних наук Російської Федерації. Співавтор національної програми «Розвиток авіаційної промисловості України», автор (співавтор) понад 170 наукових робіт і 42 авторських свідоцтв і патентів.
Федір Михайлович Муравченко пройшов великий трудовий шлях від інженера-конструктора до керівника ДП ЗМКБ “Прогрес” головного розробника в Україні авіаційних двигунів для літаків і вертольотів найрізноманітнішого класу, а також двигунів наземного застосування, повністю віддаючи себе справі створення передової авіаційної техніки. За успішну діяльність в області створення нових зразків авіаційної техніки Федір Михайлович Муравченко був нагороджений високими урядовими нагородами:
– медаллю «За Трудову доблесть» (1966);
– орденом Трудового Червоного Прапора (1971);
– орденом Жовтневої Революції (1981);
– Державною премією СРСР (1984);
– Державною премією України в галузі науки і техніки (1994);
– орденом «За заслуги» III, ІІ, І ступеня (1994, 1999, 2005);
– Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (1999);
– званням Героя України (з врученням ордена Держави, 2002);
– почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України» (2003);
– орденом Дружби Російської Федерації (2004);
– орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009).
Ф.М. Муравченко залишив спадщину багатотисячний колектив конструкторів, дослідників і виробничників, здатних вирішувати унікальні завдання по створенню найдосконалішої авіаційної техніки. За безпосередньої участі розроблялися довгострокові програми розвитку цивільної авіації в Україні та конверсії авіаційних двигунів з метою застосування в народному господарстві. Відомий конструктор, вчений, керівник Ф.М. Муравченко залишив яскравий слід в історії авіадвигунобудування не тільки серед країн СНД, а й у всьому авіаційному світі.
Помер Федір Михайлович Муравченко 8 лютого 2010 року
