Чорнобильський урок: діалог крізь десятиліття

Чорнобиль — це одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства й глибока рана, що й досі відгукується в долях людей і пам’яті поколінь. Минуло 40 років, але його уроки залишаються актуальними, нагадуючи про ціну помилок і силу людської самопожертви.

У Запорізькій політехніці до роковин трагедії відбулася низка пам’ятних заходів, які об’єднали викладачів, студентів, науковців і безпосередніх свідків тих подій.

Центром осмислення стала година пам’яті та роздумів «Чорнобиль — 40: пам’ять, що об’єднує покоління», організована Науковою бібліотекою спільно з гуманітарним факультетом і Запорізьким гуманітарним фаховим коледжем. Захід відкрив проректор Андрій Іванченко, наголосивши, що збереження правди про Чорнобиль — це основа нашої національної стійкості та відповідальності перед майбутнім. Саме ця думка стала лейтмотивом усіх подальших зустрічей і розмов. Особливу атмосферу створили живі свідчення ліквідаторів — Анатолія Карпачова, Василя Зайковського та Володимира Підгорного. Їхні спогади — це особисті історії мужності, болю і відповідальності, які неможливо знайти в підручниках. Вони нагадали: за кожною датою стоять людські життя.

Науковий вимір подій представили викладачі кафедри українознавства та загальної мовної підготовки під час години пам’яті та роздумів «Чорнобиль — 40: пам’ять, що об’єднує покоління». Професор Георгій Шаповалов проаналізував вплив Чорнобильської катастрофи на суспільно-політичні процеси, а доцент Володимир Чоп звернувся до теми «чорнобильського дитинства», показавши трагедію крізь призму особистого досвіду.

Сильним емоційним акцентом стала творча рефлексія письменниці Тетяни Тіховської, чий роман «Антхіл» народився з особистого досвіду відвідування Зони відчуження. Її виступ поєднав документальність і художнє осмислення трагедії.

До діалогу активно долучилася молодь. Особливо вразили змістовні доповіді студентів Запорізького гуманітарного фахового коледжу Марії Руденко, Юлії Ратової та Володимира Жадченка, підготовлені під керівництвом старшої викладачки Галини Сегеди та доцентки Ірини Спудки. Вони продемонстрували глибоке розуміння історії, довівши, що пам’ять про Чорнобиль живе не лише в архівах, а й у свідомості нового покоління.

Важливою частиною заходу стала виставкова діяльність Наукової бібліотеки. Завідувачка сектору та модераторка заходу Наталія Федько ознайомила учасників із документальними матеріалами, книжковою експозицією «Чорнобиль — довгий слід трагедії» та відеохронікою подій. Це поєднання фактів і живих емоцій створило простір для глибокого переосмислення.

Особливої родинної теплоти зустрічі додало щире слово Катерини Бондарчук, доцентки кафедри українознавства та загальної мовної підготовки НУ «Запорізька політехніка». Вона поділилася особистою історією про рідну Житомирщину та близьких, чиї долі обпалив Чорнобиль. Це нагадало всім: трагедія 1986 року — не лише сторінки підручників, а живий біль, що досі відгукується в українських сім’ях.

Окремою подією в межах відзначення стала зустріч «Відлуння полину: розмова крізь десятиліття» у форматі «Жива книга», де учасники поспілкувалися з ліквідатором Володимиром Підгорним і почули його фаховий погляд на сучасні виклики ядерної безпеки.

Заходи були проведені за активного сприяння профкому студентів та студентського самоврядування НУ «Запорізька політехніка».

Чорнобиль не має минулого часу. Він формує наше сьогодення та відповідальність за майбутнє.