Шаповалов Георгій Іванович
Шаповалов Георгій Іванович (27.06.1945)
Відомий український історик та археолог.
Професор, доктор історичних наук
Перше місце роботи – слюсар Запорізького електровозоремонтного заводу. Під час роботи на заводі бере активну участь у молодіжному русі.
У 1968 – 1971 рр. працює у Запорізькому обласному будинку технічної інформації та Запорізькому технікумі електронних приладів.
У 1969 – 1975 рр. навчався на історичному факультеті Дніпропетровського державного університету.
У 1972 р., на запрошення дирекції Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва, стає старшим науковим співробітником цього закладу. Беручи безпосередню участь у створенні музейних колекцій, досліджуючи й пропагуючи старожитності Хортиці. Згодом він стає завідувачем відділу фондів та реставрації заповідника.
У 1974 р. перейшов працювати до Запорізького обласного краєзнавчого музею, з лютого 1976 р. – директор музею. За його майже 40-річне керівництво обласним краєзнавчим музеєм, тут відбулися значні покращення: зібрані численні нові колекції, на сучасному науковому й художньому рівнях створені експозиції залів природи, археології, історії Запорізького краю. За безпосередньої участі Г.Шаповалова і його колег із головного музею області було створено державні краєзнавчі музеї у багатьох райцентрах Запорізької області. З 2001 р. Шаповалов відповідальний редактор науково-теоретичного щорічника «Музейний вісник».
З 1976 р. викладає у ЗНУ та НУ«Запорізька політехніка». У 1984 р. закінчив аспірантуру при ДНУ й захистив кандидатську дисертацію. У 1991 р. вченою радою ЗДУ йому присвоєно звання доцента. У 2001 р. рішенням спеціалізованої вченої ради ДНУ на підставі прилюдного захисту дисертації «Судноплавство у духовному житті населення України (з найдавніших часів до кінця XIX ст.)» йому присуджено науковий ступінь доктора історичних наук. З 2003 р. – професор кафедри українознавства ЗНТУ, з 2015 р. – завідувач кафедри.
Г.І. Шаповалов є автором більш ніж 200 наукових праць, багатьох публікацій в періодиці з давньої історії Запорізького краю, розвитку судноплавства на Дніпрі. Останнім часом зосередився на проблемах історії української семантики, походження української національної символіки. Результатом цього стало видання праць: «Український тризуб», «Походження українського тризуба, або як поєдналися якір і хрест», «Знак Рюриковичів не тризуб, а якір-хрест» та інших.
