Випускник радіоприладобудівного факультету за спеціальністю «Мікроелектроніка та напівпровідникові прилади»
Євген Бобков народився 16 лютого 1980 року у місті Харків. Мама, Олена Миколаївна, та батько, Олександр Євгенович, пов’язали свої долі з атомною енергетикою. Дитинство Євгена пройшло в чудовому сучасному місті Енергодар на березі широкого Каховського моря, під блакитним небом та ясним сонцем, що давали наснагу та любов до рідного краю. Євген показав блискучі результати, навчаючись в Енергодарському багатопрофільному ліцеї Енергодарської міської ради. Здобував вищу освіту в Запорізькому державному технічному університеті на радіоприладобудівному факультеті з 1997 по 2002 рік. Мав відмінні результати навчання. Був здібним, старанним, товариським, комунікабельним студентом. Після завершення навчання проходив військову службу в лавах військ протиповітряної оборони на території Запорізької області.
Працював інженером-електроніком, керівником групи лабораторій ЦТАВ на ЗАЕС, мав повагу серед колег, впевнено почував себе на високотехнологічній ниві атомної енергетики. Захоплювався комп’ютерною технікою. За словами близьких, був надзвичайно багатогранною людиною, патріотом та майстром на всі руки. Попереду було довге життя в щасливій родині, улюблена праця, нові здобутки, плани і мрії.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації родина Євгена Бобкова перебралася до Львова. Тут він працював в оборонній сфері, а згодом доєднався до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на східному напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. Мужньо боронив рідну землю, виконував складні бойові завдання.
Війна забрала життя молодої людини, забрала щасливе дитинство його донечок, сильні татові руки мали захищати від усіх негараздів. Війна вдягла в чорні хустки маму, дружину, сестру. Похований Євген на Личаківському кладовищі у Львові.
Нехай добрий світлий спомин про Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди Воїн-Герой залишиться в пам’яті українців, його рідних, побратимів, друзів. Про його мужність, сміливість, любов до рідного краю ще складуть пісні та легенди.
Євген Бобков – гордість нашого університету, наш сум і наш біль.
