Народився В’ячеслав 18 серпня 1976 року в Таґанрозі, має глибоке болгарське коріння. Пізніше переїхав з батьками до Запоріжжя, де навчався в молодших класах середньоосвітньої школи № 65 (1983–1985), а з вересня 1985 року — у середній школі № 3.
В останні, випускні роки шкільного навчання, здобував освіту в технічній школі при Запорізькому машинобудівному інституті на базі школи № 34.
Вищу освіту та диплом спеціаліста здобув у Запорізькому державному технічному університеті на кафедрі електроприводу та автоматизації промислових установок і технологічних комплексів за денною формою навчання. Згодом, у 1998 році, закінчив ЗДТУ за кваліфікацією інженера-електрика.
Бувши вірним присязі, виявивши стійкість і мужність, 26 вересня 2023 року був призваний до лав ЗСУ. З честю та гідністю він разом із побратимами боронив цілісність нашої держави України на Донецькому напрямку в лавах другого піхотного взводу другої піхотної роти 462 окремого піхотного батальйону військової частини А 4967, працюючи водієм евакуаційної машини, рятуючи життя воїнів.
Потрапивши під обстріл 9 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дружба Бахмутського району Донецької області, отримав несумісні з життям поранення.
В’ячеслав був справжнім українцем, який до останнього подиху залишався вірною, щирою, порядною, чесною та світлою людиною. Він віддав своє життя заради нашої Батьківщини. Перебуваючи в зоні активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, а навпаки намагався підтримувати всіх вірою, що все буде добре. Хто його близько знав, згадує, що такі люди як В’ячеслав зустрічаються вкрай рідко.
Рідні та друзі згадують про нього як про майстра на всі руки та людину з великим і щирим серцем, яка завжди була готова прийти на допомогу.
У захисника залишилися дружина, два сини, мати. Рідні пишаються своїм чоловіком, батьком та сином.
Час не може притамувати біль втрати, і в пам’яті назавжди залишаться його славні й добрі справи. В’ячеслав віддав своє життя за вільну Україну!
