5 січня 2000–23 травня 2024
Олександр Олександрович Шестопалов народився 5 січня 2000 року в місті Запоріжжі. У 2006 році пішов до першого класу Запорізької гімназії №8. З дитинства захоплювався спортом, займався у Школі джур та був активним учасником сотні пластунів, де здобув чимало нагород за участь у змаганнях із рукопашного бою.
У навчанні вирізнявся старанністю, мав гарні здібності та був цілеспрямованим. Вільно володів англійською та німецькою мовами, цікавився історією України. Після закінчення гімназії у 2017 році вступив до Запорізького національного технічного університету за спеціальністю 125 «Кібербезпека та захист інформації». У студентському середовищі був авторитетним, щирим і відповідальним: одногрупники поважали його й обрали старостою. Брав участь в олімпіадах, щороку представляв університет у таборі програмістів.
Паралельно навчався на військовій кафедрі, де теж був старостою. Серед курсантів, зокрема й ветеранів бойових дій, заслужив повагу і довіру. Завжди був уважним до людей, піклувався про близьких, мріяв про власну родину та щасливе майбутнє. Бакалаврат і військову кафедру закінчив із відзнакою. Двічі був відзначений стипендією міського голови за високі досягнення в навчанні. Успішно вступив до магістратури за бюджетною формою навчання, однак змушений був перервати навчання через повномасштабне вторгнення російських військ.
У перший же день війни, поки мама була на цілодобовому чергуванні, Олександр добровільно пішов до військкомату. Згодом зізнався: «Боявся побачити мамині сльози, бо дуже її люблю. Але не можу інакше — я офіцер, я вмію захищати».
Олександр завжди був прикладом справжнього чоловіка. Служив у складі 2-ї роти охорони Василівського військкомату, яка була приєднана до 63-ї бригади на Запорізькому напрямку. Разом із бійцями перебував на передових позиціях — копав окопи, воював, підтримував побратимів психологічно. Поважав досвід старших, вчився у них і завжди прагнув бути корисним побратимам.
Під час служби опанував керування дронами, щоб ефективніше виконувати бойові завдання. У вересні 2022 року отримав поранення під час прямого влучення у бліндаж і був госпіталізований. Після лікування повернувся до свого підрозділу.
Позивний «Хакер» йому дали побратими — за розум, технічні здібності та освіту. Називали його «Саничем»: попри юний вік, він мав авторитет серед військових, більшість з яких були набагато старші.
Командир сусіднього підрозділу якось сказав: «Коли на чергуванні “Хакер” — я спокійний. Я думав, це дорослий чоловік років 45. А коли вперше побачив його — здивувався: ось які в нас молоді козаки!»
23 травня 2024 року старший лейтенант Олександр Шестопалов загинув. Його поховано на Алеї Слави цвинтарю Святого Миколая в місті Запоріжжі. Його ім’я викарбуване на Меморіалі пам’яті у парку Металургів.
Олександр залишив після себе світлу пам’ять, став прикладом відданості та любові до своєї країни.
