Безух Олексій Андрійович

Випускник факультету радіотехніки

Безух Олексій Андрійович народився 16.11.1978 у м. Запорожжі.

З 1996 року навчався в Запорізькому державному технічному університеті. У 2000 році отримав диплом бакалавра з радіотехніки, а в 2001 році – диплом спеціаліста з радіотехніки та диплом економіста-менеджера.

Олексія пам’ятають як туриста, скелелаза, який пройшов низку складних маршрутів скелями Фороса, Морчеха, Шаан Каї та іншими скальними районами Криму до 2014 року. З 1999 року до 2001 року він був президентом туристичного клубу «Романтик» Запорізького національного технічного університету, капітан команди туристичного клубу у Всеукраїнських  туристичних змаганнях «Кубок Хортиці», «Кримська сотка» та інших. Олексій – один із організаторів стрибків на мотузці з «Залізного моста». З 2001 року працював у команді Rock&Rope Jumping Team, яка здійснювала стрибки на мотузці, учасник експедицій команди до Криму, Норвегії та Франції. У 2014 року заснував свій бізнес з виготовлення бандан-трансформерів з індивідуальним дизайном.

У березні 2026 року пішов до ЗСУ, воював у складі 32ОМбр, був оператором FPV дронів. Загинув 13 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.

Сім’я Олексія: мати, дружина та дочки Аня (15 років) та Аліса (13 років).

Спогади тих, хто його знав:

Юлія Безух: Мені пощастило бути поруч із ним. Це була добра, відповідальна людина, боєць, прекрасний чоловік і батько. Любимо тебе. Спочивай з миром.

 Ігор Дерибас: Кожного разу при потиску його руки було відчуття, що тримаєшся за скелю – така сила і надійність відчувалася в ньому. Він був для мене прикладом сили, витривалості і цілеспрямованості. Повага і честь, друже. Спочивай у мирі.

Євген Ткач: Пам’ятатиму тебе, друже, завжди усміхненим і готовим до пригод. Життя триває, та в ньому тепер не вистачатиме тебе.

Михайло Поляков: Сумуємо, пам’ятаємо. Справжня людина, яка мала мужність стрибнути зі скель, не могла стояти осторонь під час війни.