ТУРИСТИЧНИЙ КЛУБ «РОМАНТИК» – МАНДРІВКА ТРИВАЄ ДРУГЕ СТОРІЧЧЯ

Зв`язок якості освіти з мандрівками підкреслив ще перший директор Олександрівського технічного училища Д. М. Поддєрьогін: «Освіту  треба черпати не лише в аудиторіях, а й у спостереженнях за природою, у сприйнятті творів мистецтва, розумній організації розваг…». Сказано – зроблено. У 1902 році відбулася перша задокументована мандрівка учнів та викладачів училища до Дніпровських порогів. У мандрівці прийняли участь 72 учня  та 13 викладачів та батьків. Мандрівники пересувались на катері по Дніпру, пішки та на горбах і подолали за три дні 36 верст. Туристичні деталі подорожі та враження її учасників наведені в Історичному нарисі Запорізький державний технічний університет, «Дике Поле», 2000 р.

Наступним задокументованим епізодом наявності руху альпіністів в стінах «Машинки» є участь що найменше чотирьох студентів у студентський  альпініаді на Північному Кавказі у 1936 році. Мабуть річ йде про сходження на вершину Ельбрусу (5642 м.), шлях до якої пролягає з урочища Баксан. На фото брезентовий намет, дерев’яні льодоруби та «залізні» горосходники у звичайних картузах. Підкорення Ельбрусу й зараз у епоху пуховиків, титанового спорядження, гірських всюдиходів є не простим і небезпечним завданням, а спортивне досягнення майже 90 річної давнини вражає.

У післявоєнні роки у Запорізькій області відбулось становлення туризму й альпінізму як спорту. Дослідники визначають вагомий вклад у цій процес Генріха Анохіна –  видатного туриста, альпініста, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту етнографії АН СРСР. Деякі дослідники вважають шо він був батьком туристичної секції Запорізькому машинобудівному інституті (ЗМІ) наприкінці п’ятдесятих років.

Перші відомості про туристичну секцію в ЗМІ датуються 1964 роком. До цього моменту туристичну секцію ЗМІ очолив Євген Кунчич. Влітку 1964 року групою секції в кількості 6 студентів під керівництвом Михайло Барняка на Кавказі пройдено маршрут через такі відомі та достатньо складні перевали Головного Кавказького хребта як Твібер, Бечо, Клухорський та підйомом на Ельбрус до Приюта 11. На той час секція нараховувала більш 30 студентів, проводились тренування, інститутські змагання та інші заходи. У наступні роки туристичну секцію очолювали Валерій Зільберштейн (1964-1966), Віктор Корабльов (1966-1968) Віктор Гончаренко (1968-1971), Михайло Поляков (1971-1973).

Альпіністська секцію інституту відокремилась від туристів у 1969 р. за ініціативою співробітників інституту Анатолія Єфремова та Валерія Грицая, які до речі того року стали призерами у першості України з альпінізму. Секцією проводилися регулярні тренування в спортзалі під керівництвом Валерія Грицая. При цьому особлива увага приділялася виробленню витривалості, необхідної в альпінізмі. Крім цього в неділю в будь-яку погоду на острові Хортиця проводилися заняття зі скелелазіння, змагання з альпіністської техніки та інші заходи. Команду інституту назвали “Бізони” і вона успішно виступала на міських змаганнях.

Влітку за путівками від спортивного товариства “Буревісник” члени секції їздили до альпіністських таборів, де проходили навчання пересування по скелях, снігу, льоду і робили сходження на вершини спочатку Кавказу, а потім і Паміру або Тянь-Шаню.

Згодом туристична діяльність вийшла за замки спорту. Отримали розвиток краєзнавство, військово-патріотичне виховання, бардівська пісня. Тому у 1973 році туристичну секцію трансформували у туристичний клуб «Романтик», а Михайло Поляков став його першим президентом.

Організаційно турклуб мав комісії відповідно напрямкам діяльності: навчально-тренувальну, зі зльотів та змагань та культурно-масову. На той час значно зросла кількість спортивних мандрівок – до 20 за рік; розширилась їх географія – крім Криму та Кавказу проведені походи у Карпати та по Приполярному Уралу. Серед найбільш  складних мандрівок відзначимо спортивну гірську мандрівку третьої категорії складності на початку травня 1972 року по Центральному Кавказу групою у складі: Володимир Кисель, Олександр Коршунов, Ігор Сорокін, Сергій Баригін, Олександр Горбонос, Валентина Кириленко та Михайло Поляков (керівник групи), який проходив майже повністю у сніжно-льодовий зоні.

У наступні роки президентами туристичного клубу «Романтик» були. Валерій Ващенко (1973-1975), Михайло Яконіков (1977), Віктор Великій (1975-1977), Володимир Клименко, (1977-1978), Юрій Панфілов (1978-1979), Людмила Яценко (1979-1980), Ігор Санжаревський (1980-1982), Сергій Логвін (1982-1983), Петро Барташев (1983-1984), Андрій Шийка (1984-1985), Василь Наружний. (1985-1986), Олег Козаченко (1986-1987), Євген Швець (1987-1988), Альберт Теляков (1989-1990), Олег Бавтута (1990-1991).

За цей час на рахунку туристів Машинки не одна сотня пішохідних, гірських, лижних, водних, велосипедних та спелео мандрівок, у тому числі вищих категорій складності по Криму, Карпатам, Кавказу, Молдавії, Карелії, Валдаю, Поволжю, Кольському півострову, усім районам Уралу від Південного до Приполярного, Фанскім горам, Паміро-Алаю, Паміру, Тянь Шаню, Кузнецькому Алатау, Саянам, Алтаю, Таймиру…

Вражає широта й оригінальність заходів проведених турклубом: учбово-тренувальні збори влітку та в міжсезоння, гірські, лижні, водні, скальні туристичні змагання між факультетами, «100 кілометрів за 24 години», змагання добровільного спортивного товариства «Буревісник», траверс скальної скелі на березі Дніпра в районі Бабурки, мандрівки по містам бойової слави. Детальну інформацію про заходи розміщено на сайті турклубу http://www.tk3mu.org//

Першочерговим було відвідування туристичного пляжу на Старому Дніпрі, де були зроблені наступні фото

У 1979-1980 роках турклуб провів експедицію «Реліктовий гуманоїд» в Північно-Західному Азербайджані (керівники Семен Портной та Василь Наружний) яка шукала сліди сніжної людини. Також групою туристів під керівництвом Володимира Каушана, які називали себе групою «Шарики» (рос. мовою) проведено ряд екстремальних мандрівок, в тому числі мандрівка на Кавказ з проживанням багато діб у відритою власними руками снігової печері; перетинання Азовського моря на катамарані під парусом; тижневий похід з живленням тільки підніжним кормом.

Наприкінці 70-х у Машинці почав розвиватися водний туризм. Зусиллями співробітників інституту Михайла Андрущенка та Михайла Осипова було створено секцію водного туризму. У ній брали активну участь співробітники та студенти різних кафедр, більш ніж 50 осіб.

Ініціатором розвитку лижного туризму у восьмидесяті роки та керівником складних лижних мандрівок на Кольський півострів, Приполярний Урал був Президент турклубу у 1985-1986 роках Василь Наружний.

В рамках його туристичної групи у дев’яності роки сформувалась команда у складі Геннадій Ігнатюгін, Станіслав Богданов, Михайло Троепольський, Олександр Фішман, Олександр Черенков та інші. На рахунку цієї команді у період з 1998 по 2021 чотирнадцять дуже складних автономних лижних мандрівок по Полярному та Приполярному Уралу, Кольському півострову, Саянам, хребту Хаман-Дабар, Камчатці. Крім того команда зробила шість гірських мандрівок у Гімалаях та Каракорумі, де їм підкорилися низка п’ятитисячних перевалів та шеститисячних вершин.

У турклубі наводилося урочисте посвячення у туристи та костюмований захист дипломів з туризму випускниками, який проводився на острові Хортиця. Ще практикувалися зустрічі Нового року на Ангарському перевалі. Було розроблено значки, емблема, прапор та гімн турклубу.

 З 1980 по 1994 рік турклуб мав своє приміщення на вулиці Інститутській, де силами туристів було зроблено ремонт, виконано розпис стін, зібрано бібліотеку, з’явився склад спорядження. Саме в ті роки В. Великий написав новорічне привітання до турклубу:

Туристам завжди опікувалися деканат, профком, кафедра фізичного виховання та комітет комсомолу: оформляти спортивні розряди з туризму, набували спорядження, оплачували навчання на інструкторських курсах, дозволяли пропуск занять під час походів. Цю добру традицію треба обов’язково продовжити.

Але у житті турклубу були й печальні сторінки.

Трагічно закінчився похід команди турклубу під керівництвом Валерія Ващенка замовлений на участь у першому Чемпіонаті СРСР по туризму 1981 року. У Фанських горах (Таджикистан) під складним перевалом Адіджі група потрапила під льодовий обвал і загинула. На місці аварії була проведена пошукова експедиція, яка знайшла останки загиблих. Їх поховали на Першотравневому цвинтарі у Запоріжжі.

 На згадку про Семена Портного, Валерія Фурманова, Володимира Сузанського, Юрія Прокопчука, Юрія Батия, Валерія Ващенка та Сергія Бондаренка багато років проводились вечори пам’яті, обласні змагання з техніки гірничого туризму «Кубок Хортиці». Вісім разів у цих змаганнях перемагала команда турклубу Романтик.

Душею та лідером турклубу на початку 90-х років був Олексій Панфілов – лікар, турист, скелелаз, поет та гітарист. Його життя трагічно обірвалося під час проходження маршруту на скелях Форосу у Криму.

У машинці також працювали й працюють викладачі, які активно займались туризмом: Анатолій Цокур, Володимир Кущ, Юрій Ткаченко, Володимир Масленков, Борис Солдатов, Валентин Возіянов, Володимир Пархоменко, Віктор Корабльов, Михайло Поляков, Василь Наружний та інші. Понад тридцяти мандрівок по Криму, Карпатам, Кавказу та Уралу зробила група викладачів з кафедри фізики у складі: Михайла Правди, Валерія Курбацького, Ігоря Бабченко та Володимира П’янкова. Навіть у складі ректорату працювали проректори  кандидат у майстра спорту з гірського туризму Дмитро Піза та кандидат у майстра спорту з альпінізму Юрій Внуков.

Члени турклубу-випускники «Машинки» продовжили заняття туризмом за місцем роботи. Вони прийняли участь в усіх трьох Чемпіонатах СРСР по туризму. Команда Ульяновська під керівництвом Михайла Полякова пройшла складний гірський маршрут п’ятої категорії складності по Центральному Паміру й зайняла шосте місце у першому Чемпіонаті 1981 року. Та ж сама команда зайняла перше місце у Чемпіонаті 1988 року, коли було пройдено маршрут п’ятої категорії складності по Центральному Тянь Шаню на кордоні з Китаєм. У ході мандрівки відкрито й пройдено у хребті Тенгрі – Таг новий перевал 3А категорії, висотою 4800 метрів, який отримав назву «Ульяновський». Член турклубу ЗМІ Ігор Шпилевський отримав золоту медаль останнього Чемпіонату СРСР по туризму 1990 року як керівник команди Набережних Човнів за проходження гірського маршруту п’ятої категорії складності у районі піка Леніна на Памірі.

У роки незалежної України туристичний клуб очолили : Віталій Пунько (1994 – 1996), Владислав Самохін (1996 – 1999), Олексій Безух (1999 – 2001), Тимофій Панфілов (2001 – 2002), Аня Зіганьшина (2002 – 2003), Ігор Дерибас (2003 – 2005), Дмитро Кошелевський (2005 – 2007).

У ці складні часи у заходах турклубу приймали участь від 30 до 70 студентів ЗДТУ/ЗНТУ. Проводились теоретичні заняття за програмою інструкторів туризму, цілорічні тренування на скалах «туристичного пляжу» на острові Хортиця. Також були популярні зимові купання у Дніпрі та стрибки на вірьовці зі «Залізного моста» на Старому Дніпрі під керівництвом Олексія Безуха. Команди турклубу у складі Ігоря Дерибаса, Дмитра Кошелевського, Олександра Комисарова, Натальї Заітової, Поліни Смірнової, Олексія Безуха, Михайла Кравцова, Олексія Антиповича, Дениса Степанова та інших приймали участь у туристичних змаганнях «Кубок Хортиці», традиційних мандрівках по кримських та карпатських горах, туристичних змаганнях «Кримська сотка», зимовому крос-поході по Арабатській стрільці. Влітку 1995 року при підтримці ректорату відбулися навчально тренувальні збори турклубу на Центральному Кавказі. У зборах прийняли участь Михайло Поляков (керівник), Віталій Пунько, Владислав Самохін, Дмитро Баригін, Анатолій Олексієенко, Сергій Коваленко, Володимир Цокур, Віктор Скрипников та Тетяна Полякова. В рамках зборів пройдено маршрут четвертої категорії складності через льодові перевали Когутай, Родина, Середній, Гумачі, Україна, Койавган. Потім групи туристів під керівництвом Віталія Пунько, Володимира Цокура та Владислава Самохіна пройшли гірськими маршрутами першої категорії складності зі Баксану до Учкулану.

У рамках програми «Вершини моєї мрії» йому підкорилися вершини Білуха (Алтай), Монблан (Альпи), Кіліманджаро (південна Африка), Мак-Кінлі, Логан (північна Америка), Хан Тенгрі (Тянь – Шань), Аконкаґуа (південна Америка) та інші. Його маршрути також пролягали по Непалу, Королівству Бутан, Новій Зеландії, Папуа-Нової Гвінеї,..

Ряд дуже складних і цікавих подорожей зробив Ігор Дерибас.

 Так у поході по Паміру групи вихованців туристичного клубу ЗНТУ “Романтик” під керівництвом Ігоря Дерибаса, відкрито та пройдено новий перевал заввишки 4330 метрів, названий ними перевалом «Запорізьких Романтиків»,  піднялись на пік Леніна (7134 метра). Їм виконаний траверс Безінгійської стіни на Центральному Кавказі, підкорено сьому вершину у світі – пік Джаулагірі (8167 метрів) у Непалі, пройдено багато інших складних маршрутів.

Професіональним мандрівником та гідом став вихованець турклубу Олексій Андрущенко. У його активі більше сотні мандрівок від Карпат до Сахаліну, а також по Лікійській тропі у Туреччині, Кіпру, Чорногорії, Азорським островам,..

Окремо слід відзначити таке явище як туристичні вечори турклубу «Романтик» у актовій залі університету. Вони проводились в усі часи існування турклубу. Але у останній час вони, за фактом, перетворились на Запорізькі міські туристичні вечори з нагоди підведення підсумків туристичного сезону. Вечори проводились при підтримці ректорату, Молодіжного центру культури і дозвілля студентів та Запорізької обласної федерації спортивного туризму України. У період з 2000 до 2020 року було проведено 19 вечорів які відвідали близько 10 тисяч студентів, викладачів і співробітників університету та туристів міста. Усі вечори були безкоштовні. Координатором усіх вечорів був Михайло Поляков. На вечорах демонструвалось відео мандрівок проведених запорізькими туристами та альпіністами. А потім був концерт бардівської пісні.

Атмосферу вечорів передає той факт, що деякі туристи приходили на вечори переважно заради відео, інші – за ради концерту. А були й такі для котрих найбільш цікавим було спілкування у перерві. Тому після того як охорона дружини Щит у жорсткій формі вимагала завершити вечір, значна кількість туристів переміщалась у «протитанкове» кафе, де спілкування продовжувалось до ранку.

Демонстрація відео в актовій залі університету вимагала великого екрану. Для перших вечорів саморобний екран розміром 2х3 метри підвішувався на сцені за допомогою конструкції з двох сходів. Той великий екран, який зараз висить в актовій залі, спочатку було знайдено та змонтовано Миколою Галюком саме для туристських вечорів. На вечорах було продемонстровано приблизно 120 авторських фільмів, причому тільки запорізьких авторів. Тематика фільмів охоплює розповіді про горосходження та гірські мандрівки майже на усіх континентах, екстремальні лижні, тайгові мандрівки, водні сплави по бурхливим річкам, вело- мандрівки по горам та пустелям, стрибки на вірьовці зі скал, «дитячі» подорожі по Карпатам, Кавказу, Алтаю, Камчатці.

Художне керівництво бардівськими концертами зробили Ірина Гаркавцева та Тетяна Прибиль. Виконавці та автори пісень – відомі барди та туристи Запоріжжя, переважно випускники «машинки», у світі – фахівці, підприємці, банкіри, депутати та просто добрі люди. Серед бардів що співали майже на усіх концертах відзначимо ансамбль «Нечуваний Прибуток» («Неслыханная Прибыль») у складі: Тетяна Прибиль, Сергій Ігнатьєв, Микола Ісаєв, а також Михайло Троепольского, Геннадія Каплана, Юрія Кульбаку, Юрія Панфілова, Олександра Шеллар, Максима Щербакова, Василя Наружного, Віктора Великого, Володимира Антонова, Окасану Неверову, Арину Бірюкову та інші. На концертах незмінно звучав гімн турклубу, як символ віри у майбутнє:

ГІМН ТУРКЛУБУ ЗМІ

Оригінал – В. Великий, Переклад – О. Шеларь та І. Гаркавцева.

Перехрестя шляхів, наче схрещення шпаг,

Найскладніший із них обираєм.

Доки вітри гудуть, доки ноги ідуть,

Доки руки гітару стискають.

Доки вітри гудуть, доки ноги ідуть,

Доки руки гітару стискають.

Над водою стрімкою та жахом лавин

Зірка дружби в дорозі нам сяє.

Доки вітри гудуть, доки ноги ідуть,

Доки руки гітару стискають.

Від снігів і шляхів в голові кавардак,

Але ж іншого ми не бажаєм.

Доки вітри гудуть, доки ноги ідуть,

Доки руки гітару стискають.

Як говорили древні греки: «Плавати по морю необхідно, жити не так необхідно». Тому цій звіт буде обов’язково продовжено.

Перший президент туристичного клубу «Романтик»,

майстер спорту з туризму, заслужений мандрівник,

професор, доктор технічних наук                                                             Михайло ПОЛЯКОВ