Ви є тут

Головна » Наш університет » Музей історії технічного прогресу

Технікум з правами інституту

     Через 20 років після створення в Олександрівську механіко-технічного училища, 1920 року воно було реорганізовано в індустріальний технікум з правами вищого навчального закладу. На той час у місті господарювали білі і червоні, анархісти і різні банди. Із майстерень училища вивезли верстати, обладнання, по-хижацькому вирубали унікальний сад. Після громадянської війни колектив технікуму з допомогою міської і повітової рад відновив столярну і модельну майстерні, механічну, слюсарну, ковальську і ливарну лабораторії. Добиралися в них кадри.

     У листопаді 1922 року в Україні була створена система народної освіти. Технікуми вважались вищими навчальними закладами з трирічним строком навчання. До технікумів приймали осіб з повною середньою освітою і випускали з нього інженерів вузької спеціальності. Фінансували технікуми за рахунок республіканського і місцевого бюджетів.

      Технікум мав два відділення – індустріальне (механіки, машинобудівники) і сільськогосподарське. Понад дві третини студентів були вихідцями з робітничих і селянських сімей. Тому мали неабиякий виробничий досвід, але низький рівень освіти. У 20-ті роки у технікумі діяли підготовчі курси і робфак. Дуже складними були умови життя студентів. Навчання було платним – 30-50 карбованців за рік. Студенти сплачували і за гуртожиток. Дві третини студентів отримували стипендію, яка 1924 року зросла до 31 карбованця. Технікум вишукував можливості для допомоги бідним студентам, для чого використовували прибуток виробничих майстерень, виготовляли різні речі на замовлення підприємств – предмети побуту, обладнання. У їдальні було погане і дороге харчування, деякі студенти були вимушені підробляти, аби заробити хоча б на харчування.             

      Хоча була гостра проблема кадрів викладачів, однак у технікумі працювали і висококваліфіковані, здібні педагоги і вихователі, такі, як Микола Трофімов, який закінчив Київський університет. Він був інспектором училища, а затим – викладачем математики, фізики, природознавства, педагогіки, часто заступав директора. Працював тут 25 років, 1932 року став доцентом. Відзначений орденами Святої Анни і Станіслава 3-го ступеня. Тривалий час в училищі і технікумі працював викладачем Іван Дерев’янко, випускник Ніжинського педінституту. Викладав історію, географію, українську мову. Теж відзначений орденом Станіслава 3-го ступеня. Кваліфікованим фахівцем та організатором виявив себе і Владислав Бейнарт. Він очолював навчальні майстерні, викладав технологію обробки металів і дерева, керував практичними заняттями у майстернях. Нагороджений орденом Станіслава 2-го ступеня.   

    Антон Павлюк був викладачем української мови, спецпредметів, креслення. Для роботи у технікумі запрошували спеціалістів з інших технікумів, заводів. Тут викладав і Л.С. Унгер – автор проекту першого вітчизняного трактора «Запорожець». Навчальний процес у технікумі був безперервним і без сесій та екзаменів. Студенти отримували заліки за виготовлені програми, завдання за трибальною системою: 3 – добре, 2 – задовільно і 1 – незадовільно. Студенти залучались до громадської роботи, ліквідації неписьменності, будівництва Дніпрогесу, сільгоспробіт.

 

Про музей історії технічного прогресу 

Альтернативна назва зображення

Відкриття Музею історії технічного прогресу відбулося в рамках святкування 116 річниці технічної освіти в Запорізькому (Олександрівському) краї та Міжнародного дня студентів. Ідея створення музею належить ректору ЗНТУ С.Б. Бєлікову, яка й була втілена у життя у 2016 році. Виховання студентів музейними засобами пронизує всі сфери їх діяльності: навчальну, наукову, дозвілля та сприяє активізації творчої активності студентів шляхом залучення до пошукової та краєзнавчої роботи. Музейні експонати формують у свідомості молоді реальне уявлення про діячів минулого, допомагають оволодіти навиками майбутніх професій. Специфіка музеїв вищих навчальних закладів відрізняється від інших тим, що у музеях вузів зберігається безцінна інформація – його, без перебільшення сказати, ДНК. Сьогодні музей сприймається як інституція суспільного впливу та іміджу.

Запоріжжя – індустріальна столиця України з великим науково-технічним потенціалом. Саме тут у другій половині ХIХ століття почалося різке зростання промисловості, що сприяло розвитку науки та освіти. У 1900 році у місті Олександрівську (Запоріжжі) був відкритий перший в Україні середній навчальний заклад – семикласне механіко-технічне училище. Заснований 119 років тому, наш університет поряд зі Львівськими та Харківськими політехніками стояв біля джерел формування вітчизняних інженерних кадрів. Величезна роль відводилась формуванню талановитих, освічених особистостей, які, створивши свої наукові школи, зробили значний внесок в науку, прискорили розвиток промисловості та започаткували нові галузі знань, чим визначили науково-технічний злет ХХ століття. Це треба знати, пам’ятати і передавати молодому поколінню. Головним акцентом досліджень музею є розкриття найбільших досягнень нашої країни в техніці та технологіях, взаємозв’язок різних галузевих знань, пошук нових шляхів в науці. 

Місія університетського музею традиційно полягає у забезпеченні високого рівня освітньої і наукової діяльності вищого навчального закладу, формуванні наукового світогляду. Експозиції музею враховують хронологічний і тематичний принципи, підкреслюють нерозривний зв’язок історії вишу з історією міста Запоріжжя. 

 Музейні фонди та експозиції містять пам’ятки історії міста Запоріжжя: фотоматеріали, книги, свідоцтва, атестати, унікальні експонати періоду будівництва Дніпрогесу, особисті речі студентів та викладачів, перший автомобіль ЗАЗ-965-А, який подарувала родина С.І. Кравчуна. 

На сьогодні музей має 40 стендів та понад 200 експонатів. Експозиції представлені тематичними блоками: - промисловість м. Олександрівнська на початку ХХ століття; - освіта повітового міста Олександрівська; - механіко-технічне училище. Організація навчального процесу; - періоди життя: від механіко-технічного училища до Запорізького національного технічного університету; - наукові школи. Окремий стенд займають нагороди та відзнаки діяльності університету за останні роки. Для створення експозицій, стендів використовувались матеріали авторського колективу історичного нарису «Запорізький національний технічний університет» під редакцією О.Ф. Бічевого та М.В. Дєдкова. Допомогу надавали музеї заводів м. Запоріжжя, музей Дніпрогесу, Обласний краєзнавчий музей, Запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді «Грані», викладачі В.В. Луньов, О.П. Сарнацький, Є.І Івахненко, В.І. Шурло, Гордєєва П.С., Прушківська Е.В. Атаманюк С.І., правнук управителя цегельного заводу Олександрівська О. Мінаєв та інші.

Основну фінансову допомогу надав Фонд сприяння розвитку ЗДТУ «ЗДТУ-ЗМІ ім. В.Я. Чубаря: погляд у ХХІ століття». Меценатами створення музею стали підприємства міста, керівники яких є випускниками «машинки» ВАТ «Мотор Січ» (Богуслаєв В.О.), «Іскра» (Пресняк І.С.), депутати Верховної Ради України Романовський О.В, Дудка О.І., Почесний громадянин м. Запоріжжя Карташов Є.Г., депутат обласної ради Грачов С.В., директор ТОВ тресту “Укрмонтажхімзахист” Ковилін А.А., декан транспортного факультету Кузькін О.Ф., завідувач кафедри обладнання і технології зварювання виробництва Овчинніков О.В. 

Цьогорік у листопаді музею виповнюється три роки. Треба зазначити, що вони були сповнені цікавими зустрічами та новою захоплюючою роботою. З початку заснування музею кількість відвідувачів склала майже 6,5 тисяч осіб – це хороший показник. Серед відвідувачів – студенти нашого університету, а також гості – представники іноземних делегацій, учні шкіл Запоріжжя та інших міст області, представники Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, гості з різних вузів Запоріжжя та України. Музей відвідали учасники Міжнародної науково-практичної конференції «Суспільство, релігія, культура, наука, техніка, освіта і економіка в умовах новітніх глобальних викликів для України і Польщі», представники Технічного Університету (Німеччини), викладачі з Туреччини та інші. Сьогодні екскурсії в музеї ведуться українською, російською, польською та англійською мовами.  

Продовжується робота в архівах щодо нових знахідок для музею. Так, працюючи в Запорізькому обласному архіві, було виявлено цікавий матеріал про роль мера міста Олександрівька початку ХХ століття Фелікса Мовчановського щодо створення механіко-технічного училища. Спільно з Музеєм техніки Богуслаєва підготовлено два нових стенди: про першого директора заводу «Мотор Січ» - Сиромятникова та генерала армії, випускника нашого механіко- технічного училища – В. Судця. 

Просвітницька діяльність музею полягає в розширенні та поглибленні загальноосвітньої, технічної професійної підготовки молоді, наданні допомоги студентам та викладачам у написанні наукових та творчих робіт. Для студентів перших курсів проводяться оглядові екскурсії з історії вишу. З метою популяризації університету музей відвідують учні коледжів ЗНТУ, шкіл Запоріжжя і області, вихованці Запорізького обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді «Грані», Центру творчості «Політ» Запорізької міської ради, станції юних техніків м. Запоріжжя, Запорізького професійного ліцею водного транспорту та інші. 

 Музей постійно оновлюється та збагачується новими цікавими експонатами. Перехід до постіндустріального суспільства, перебудова економіки приводить до знищення зразків техніки цілих заводів і фабрик. Завтра їх може не стати, завтра все піде на металолом. Зберегти для наступних поколінь ці екземпляри – одне із завдань музею.Історія науки і техніки є частиною духовного потенціалу нації. Всебічний прогресивний розвиток нації не може обійтися без частин історичних знань, донести які, зокрема, мають музеї технічного профілю.